Ігнацій Червінський

Ігнацій Червінський гербу Любич, Ігнацій Любич-Червінський (пол. Ignacy Czerwiński herbu Lubicz; * 1749, Житомирська область (?) – † після 1834, Галичина (?) [1]) – польський правник, землевласник, краєзнавець, історик, етнограф (дослідник Бойківщини), публіцист. Кавалер австрійського ордену Леопольда [2].

Біографія

Перед 1782 був пленіпотентом (уповноваженим) подільських маєтків Потоцьких та власником (чи посесором) деяких сіл на Житомирщині (1776 року шляхетство Червінських було підтверджене в Житомирському земському суді) [3].

З’явився в Галичині 1782 року, коли представив у Львівському земському суді документи, необхідні для внесення його родини до книги шляхетства (це прохання було задоволене 1783 року) [4].

У Галичині працював юристом (в галузі земельного права), займався маєтковими справами галицьких землевласників. Взяв в оренду села Глинна і Белзець [5].

1785 року придбав с. Цецову (нині Зборівський р-н) [6].

1788 року придбав с. Довпотів (нині Калуський р-н) і володів ним до 1806, коли продав поміщиці Беньковській [7].

1806 придбав у Любомирських і поміщиці Беньковської Грядецький маєток біля Львова (Гряда, Воля (Вілька) Грядецька, Гомулець і Ситихів). Підписуючись під своїми публікаціями, від 1806 року додавав до свого прізвища слова "Громадянин Львівської округи". Деякі інші публікації підписував криптонімомГряди" [8].

Керував маєтком у с. Гряда до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ (невдале господарювання синів призвело до продажу грядівського маєтку 1829 року) [9].

Праці

Друкувався в польських виданнях Gazeta Lwowska, Pamiętnik Lwowski та Nowy Pamiętnik Warszawski [10].

1805 – Червінський анонімно видав декілька статей про бойківське народне весілля [11].

"Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…"

1811 – видав у Львові свій magna opus – книжку «Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…» [12].

Краєзнавчо-етнографічно-соціологічна розвідка охоплює територію майже всього сучасного Калуського району, східну частину Долинського та південно-західну частину Галицького (нині Івано-Франківська область) [13].

Матеріали для книжки Червінський збирав у 1788-1806 рр., коли володів селом Довпотів (тепер Калуського району)[14].

Видання складається з 14 розділів:

  • Фізичне положення за дністрянської околиці.
  • Сліди давнього населення і причини його зникнення.
  • Причини заснування сіл і звідки взялися поселенці.
  • Які повинності підданих у цій околиці і який їх початок.
  • Який є простий люд з погляду своєї релігії.
  • Який є простий люд щодо свого пана.
  • Одяг чоловіків, жінок і дівчат.
  • Майно, спосіб життя, їжа з додатком пов’язаних із усім цим забобонів.
  • Вигляд людини, звичаї, хиби та чесноти.
  • Сватання, весілля та родини з їх обрядами.
  • Забави, танці, свята, вечорниці.
  • Похорони, їх обряди і жертви, або Обіди за померлих.
  • Які перешкоди і засоби для виправлення простого люду.
  • В якому стані була тутешня околиця раніше і в якому є зараз [15].

Розглядаючи селянина як основу суспільства, виступаючи проти його ігнорування Червінський водночас у своїй праці виступав проти поглиблення селянської реформи, проведеної цісарем Йосифом II (закон від 10 лютого 1789), проти скасування панщизняних повинностей селян, за зміцнення влади поміщиків над селянами [16].

І.Франко оцінив монографію Червінського як «першу в нашому краї спробу краєзнавчо-етнографічної праці» [13].

У сучасній Польщі книжку Червінського визнають першою польською монографією з етнографії [17].

У ній вперше в друкованій праці згадано етнонім «бойки» [18].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.