Довпотів

Вперше згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького земського суду[1].

У люстрації 1469 року Сандівой Хомницький сплачує 100 марок за маєток Долпетов[2].

У 1565 село належало підкоморію галицькому Олександру Сенявському. В селі було 13 подвір'їв, млин, фільварок[3].

У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 в Довпотові значиться церква Введення Пресвятої Богородиці, вже не була новою, було 12 дворів.[4]

До 1788 село належало поміщиці Софії Ястшембській[5].

У 1788-1806 селом володів шляхтич-правник Ігнацій Любич-Червінський, один із перших галицьких етнографів, дослідник Бойківщини (перший вжив у друці етнонім «бойки»). На фактичному матеріалі села Довпотів він написав наукову працю «Околиця Задністрянська між Стриєм і Лімницею» (1811), першу монографію про Бойківщину (також першу монографію в польській етнографії)[6].

Далі село належало вдові каштеляна Беньковського, яка заповіла маєток своєму родичу графу Голейовському, а той у 1872 продав його Францішку Розвадовському, сину Віктора.

У 1880 в селі проживало 570 греко-католиків, 35 римо-католиків і 9 юдеїв[7].

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в довпотівській церкві 3 давні дзвони діаметром 48, 36, 31 см, вагою 57, 25, 15 кг, виготовлені 1747, 1747, 1772 рр.[8]

Головним завдання товариства «Рідна школа» у Довпотові була «опіка над дошкільною і позашкільною молоддю». Очолював гурток, до якого в 1938 році входили 94 особи, Андрій Павлишин[9].

У 1939 в селі проживало 1370 мешканців (1215 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 130 поляків і 5 євреїв)[10]. В селі діяла парова цегельня, яка виробляла цеглу і черепицю[11].

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району.

Довпотів став центром діяльності ОУН-УПА у Войнилівському районі[12].

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Довпотівську сільраду з приєднанням до Слобідської сільради.

• Церква св. Параскеви (храмове свято 10 листопада) 1907, пам'ятка архітектури місцевого значення № 767[13][14].
• Народний дім.
• Школа І-ІІ ст[15] на 200 місць,
• ФАП,
• 293 двори, 844 мешканці.

У селі є вулиці[16]:

Народилися:

• Юлія Ганущак (1915—1997) — педагог, учасниця визвольних змагань 1940-1950-х років, нагороджена Бронзовим хрестом заслуги УПА 25.04.1945.
• Михайло Сондей (*1938) — диригент, керівник народного самодіяльного хору «Прикарпаття», заслужений працівник культури України.