Ізидор Задгер

Ізидор Задгер (нім. Isidor Isaak Sadger; 29 жовтня 1867, Новий Сонч, Галичина — 21 грудня 1942, Терезієнштадт) — австрійський лікар і психоаналітик, один зі знаних теоретиків і клініцистів, послідовник Зигмунда Фрейда. Основний внесок Задгера в психоаналіз пов'язаний з дослідженням сексуальних девіацій. Задгеру належить заслуга по впровадженню в науковий обіг ряду клінічних понять (зокрема, садомазохізм).

Ізидор Задгер
нім. Isidor Isaak Sadger
Народився 29 жовтня 1867(1867-10-29)
Новий Сонч, Галичина
Помер 21 грудня 1942(1942-12-21) (75 років)
Терезієнштадт
Місце проживання Відень[1]
Країна  Австро-Угорщина
 Австрія
Діяльність психоаналітик, журналіст, психіатр
Alma mater Віденський університет
Галузь Психоаналіз
Ступінь докторський ступінь[1][2]
Відомий завдяки: Дослідженню сексуальних девіацій

Біографія

Задгер починав свою професійну кар'єру як фахівець з неврозів. Починаючи з 1894 року опублікував серію статей з психофізіології. У ранніх роботах іноді посилався на праці Зигмунда Фрейда з проблем істерії.

Задгер був одним з перших лікарів, які зацікавилися новою теорією — психоаналізом Зигмунда Фрейда. З 1906 року Задгер брав участь у регулярних наукових зустрічах по середах, які потім у 1908 році переросли у Віденське психоаналітичне об'єднання.

Задгер, в основному, займався дослідженням проблем сексуальних девіацій. Практикував психоаналітичну терапію гомосексуальності. Виступав як прихильник медико-юридичного захисту гомосексуальності. Досліджував проблеми нарцисизму і гомосексуальності з точки зору теорії бісексуальності Вільгельма Флісса. У 1913 році Задгер ввів термін садомазохізм.

Він провів ряд патобіографічних досліджень відомих особистостей. Наприкінці 1920-х років Задгер написав спогади про свої зустрічі з Фрейдом.

Після аншлюсу в 1938 році Задгер залишився у Відні. Як єврей він був депортований у вересні 1942 року до концентраційного табору Терезієнштадт, де помер 21 грудня 1942 року.

Праці
  • Heinrich von Kleist: Eine pathographisch-Psychologische Studie. — Wiesbaden: Verlag von J. F. Bergmann, 1910.
  • Über den sado-masochistischen Komplex. // Jahrbuch für psychoanalytische und psychopathologische Forschungen, Bd. 5, 1913, S. 157—232.
  • Über Nachtwandeln und Mondsucht: eine medizinisch-literarische Studie. — Leipzig, 1914 (Schriften zur angewandten Seelenkunde Heft 16).
  • Neue Forschungen zur Homosexualität. — Berlin: Fischer's Med. Buchh., 1915.
  • Die Lehre von den Geschlechtsverirrungen (Psychopathia sexualis) auf psychoanalytischer Grundlage. — Leipzig, Wien: Deuticke, 1921.
  • Ein Beitrag zum Verständnis des Sado-Masochismus. // Internationale Zeitschrift für Psychoanalyse, Bd. 7, Nr. 3-4, 1926, S. 413—421
  • Sigmund Freud: Persönliche Erinnerungen (1930). — Tübingen: Edition Diskord, 2006. ISBN 3-89295-768-1

Джерела
  1. The Database of Victims of the Nazi Persecution — Прага: Terezín Initiative Institute.
  2. Database of the Terezín Memorial
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.