Ілля Ціон

Ілля Фаддейович Ціон (1842—1912) — фізіолог.

Ілля Ціон
Народився	13 (25) березня 1842 Тельше, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	23 жовтня (5 листопада) 1912[1] (70 років) Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Російська імперія
Діяльність	лікар, фізіолог, журналіст
Alma mater	Гумбольдтський університет Берліна і Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Галузь	фізіологія
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет і Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Robert Remakd
Відомі учні	Павлов Іван Петрович
Ілля Ціон у Вікісховищі

Народився в Тельшяї, в сьогоднішній Литві. У 1864 році закінчив Берлінський університет. На початку 1870-х років був професором Петербузького університету і Медично-хірургічної академії. Високі оцінки колег-сучасників одержали праці Ціона з фізіології кровообігу і нервової системи людини.

У 1866 році разом з німецьким фізіологом Карлом Людвігом Ціон відкрив депесорний нерв, який відходить від дуги аорти, й показав, що роздратування його центрального закінчення викликає спад кров'яного тиску внаслідок розширення судин. Він відкрив нерви, які прискорюють серцеву діяльність, дослідив вплив змін температури, а також кисню й вуглекислоти на ритм і силу скорочень серця. Автор одного з перших в Росії підручників з фізіології. Помер в еміграції в Парижі.