Фізіологія тварин і людини

Основні напрямки досліджень:

• Загальна фізіологія вивчає основні закономірності всієї живої матерії на молекулярному та клітинному рівнях, її реакції на вплив зовнішнього середовища, специфічні особливості, що відрізняють живі об'єкти від неживої природи.
• Фізіологія вищої нервової діяльності вивчає закономірності функціонування вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і найближчої підгірки), які забезпечують акти поведінки тварин і людини та взаємодію їх із зовнішнім середовищем і становлять матеріальні основи відчуття, сприймання, мислення, пам'яті.
• Нейрофізіологія вивчає функції нервової системи, розкриває структурно-функціональну організацію різних відділів нервової системи, центральні механізми регуляції функцій організму, з'ясовує основні принципи кодування й передачі сигналів від рецепторів до центральної нервової системи, оброблення інформації на різних рівнях цієї системи та загальних закономірностей перебігу нервових процесів.
• Фізіологія вісцеральних систем вивчає властивості окремих тканин і органів, а також закономірності їх об'єднання в функціональні системи.
• Порівняльна фізіологія досліджує особливості розвитку фізіологічних функцій тваринних організмів у їх еволюційному (філогенез) та індивідуальному (онтогенез) розвитку.
• Вікова фізіологія вивчає закономірності та провідні механізми процесу старіння живих організмів.
• Спеціальна фізіологія вивчає загальні й окремі закономірності життєдіяльності організмів, насамперед людини, відповідно до специфічних умов її діяльності. Завдяки цьому в спеціальну фізіологію виділяють екологічну фізіологію, фізіологію праці, спорту, психофізіологію, космічну, авіаційну, підводну тощо.
• Фізіологічна кібернетика вивчає структурну й функціональну організацію біологічних систем, а також закономірності одержання, перетворення і використання в них інформації.

В Україні фізіологія тварин і людини почала розвиватися у першій половині 19 ст.; природничі й медичні факультети університетів у Харкові, Львові, Києві й Одесі були першими осередками фізіологічної науки. У другій половині 19 ст., поряд з ними, створено кафедри Фізіології при ветеринарному і сільськогосподарському інститутах. Кафедрами в той час керували такі видатні вчені, як Василь Данилевський (поклав основи електроенцефалографії; в 1889 за праці з фізіології головного мозку одержав премію Паризької АН[1]), Іван Сєченов (рефлекси головного мозку), Броніслав Вериго (нейрофізіологія), Василь Чаговець (електрофізіологія), І. Щелков. Крім них: Володимир Томса, Петро Спіро, Сергій Чир'єв, Микола Білецький (дихання тварин), Микола Рогович, І. Чуєвеький та інші.

Після першої світової війни збільшилося число кафедр Фізіології при сільскогосподарському, ветеринарному, зоотехнічному, педагогічному й інших інститутах, зокрема при УАН. Фізіологічні дослідження, ведуться в багатьох напрямах, особливо в галузі фізіології нервової системи, електрофізіології, біофізики: Олександр Леонтович (фізіологія вегетативної нервової системи), Платон Костюк (застосував метод мікроелектродного відведення потенціалів для вивчення мембран нейронів спинного мозку), Георгій Фольборт (умовні рефлекси), О. Макаренко (взаємовідносини між корою великих півкуль і підкоровими утворами), В. Василевський (нервова, особливо коркова регуляція м'язової діяльності вищих тварин і людини), Пилип Сєрков, Андрій Ємченко (діяльність кори великих півкуль, фізіологія серцевої діяльності, травлення), Петро Богач (роль різних структур гол. мозку в регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту), Володимир Скок (фізіологія периферичної вегетативної нервової системи), Данило Воронцов, П. Каплан та інші.

Визначним фізіологом і представником патологічної фізіології був Олександр Богомолець, який створив вчення про фізіологічну систему сполучної тканини і на основі цього запропонував методу патогенетичної терапії ряду захворювань при допомозі антиретикулярної цитотоксичної сироватки. Він також організатор Інституту експериментальної біології і патології Наркомздоров'я УССР та Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У цих установах працювали видатні учені: Микола Стражеско, Володимир Воробйов, Ф. Філатов, Р. Кавецький, О. Леонтович, М. Сиротинін, М. Горєв, В. Протопопов, Н. Медведєва та інші, праці яких спричинилися до розвитку нормальної і патологічної фізіології.

Порівняльно-фізіологічні і онтофізіологічні дослідження розвинули М. Бєлоусов і О. Нагорний. Створюється окрема галузь — фізіологія старіння, головним чином завдяки працям ряду українських фізіологів у Києві (Інститут фізіології імені О. Богомольця) і Харкові, що стали важливими центрами її розвитку в СССР (О. Богомолець, Ю. Спасокукоцький, О. Середенко, Р. Голубицька, 3. Броновицька, Є. Окунєвська, Є. Сергієнко, В. Фролькіс та ін.).

Проблеми фізіології праці, спрямовані на знайдення засобів для підвищення теплостійкості і працездатності організму, досліджують В. Васильківський, О. Борщевський, Е. Каган, П. Каплан, Микола Вітте, О. Фельдман та інші; фізіології спорту — Мусій Горкін.

Дослідження в галузі травлення й обміну речовин провадять Г. Фольборт, А. Воробйов, А. Стражеско, Я. Скляров, Т. Гурєєв, А. Ємченко, М. Спаський, Т. Свистун, Петро Богач; фізіології травлення с.-г. тварин — О. Квасницький, М. Поніровський, В. Нікітин. Фізіологію розмноження с.-г. тварин досліджує О. Квасницький з співробітниками, фізіологію й біохімію лактації — В. Нікітин, умовнорефлекторну діяльність коней — X. Арський, фізіологію печінки — П. Никифоровський, розлади речовин — Степан Ґжицький.

Ендокринологічні дослідження, розпочаті раніше В. Данилевським і М. Роговичем, продовжують в Українському Інституті експериментальної ендокринології в Харкові (Є. Приходькова, М. Каплан, Б. Альошин) та в інших установах. Взаємозв'язок між нервовою системою й ендокринними залозами вивчають С. Генес, В. Комісаренко та інші. Багато уваги присвячується фізіології кровообігу, дихання, процесам виділення (С. Ярослав, Є. Синельников, М. Горєв, М. Фролькіс, В. Березовський, Д. Кочерга, Н. Преображенський). У ряді лабораторій розвивається гістофізіологія і методика тваринних культур (Б. Альошин, А. Кротовський, О. Тимофєєвський).

В 1929 році створено Українське Товариство фізіологів, біохіміків і фармакологів, що є частиною Всесоюзного Товариства, яке відбуває свої з'їзди з актуальною науковою тематикою (перший з'їзд відбувся у Харкові).

Праці з фізіології друкуються у «Фізіологічному журналі» (орган Інституту Фізіології, з 1955 виходив українською мовою, з середини 1970-х pp. — рос.). Інститут видає також журнал АН УРСР і AH CCCP «Нейрофізіологія».

• Макаренко О. Творчий розвиток фізіологічної науки. Вісник АН УРСР, ч. 8. К. 1957.
• Фізіологія людини і тварин : Навч. посіб. Кн. 2. Фізіологія вісцеральних систем / М. Ю. Клевець, В. В. Манько; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2002. - 233 c. - Бібліогр.: 16 назв.
• Фізіологія людини: Підручник / В. Ганонг. Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська. — Львів: БаК, 2002. — 784 с. — ISBN 966-7065-38-3
• Фізіологія : навч.-метод. посіб. [для студентів вищ. фармацевт. навч. закл. і фармацевт. ф-тів] / Гжегоцький М. Р., Петришин Ю. С., Мисаковець О. Г. ; М-во охорони здоров'я України, Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. — Львів : Кварт, 2015. — 357 с. : іл., табл., схеми. — Бібліогр.: с. 356—357. — Предм. покажч.: с. 342—354. — ISBN 978-966-8792-93-9
• Фізіологія сільськогосподарських тварин : підруч. для студентів зооветеринар. вузів / В. В. Науменко [та ін.]. - К. : Сільгоспосвіта, 1994. - 510 с. - ISBN 5-7987-0234-0
• Людина / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.
• Нариси з історії фізіології на Україні / Д. С. Воронцов, В. М. Нікітін, П. М. Сєрков; АН УРСР, Укр. т-во фізіологів, біохіміків і фармакологів. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — 256 с.: іл.