Ілон Вікланд

Ілон Вікланд (ест. Ilon Wikland; нар. 5 лютого 1930) — шведська художниця та ілюстраторка.

Ілон Вікланд
ест. Ilon Wikland

Народження 5 лютого 1930(1930-02-05)[1][2][…] (92 роки)
Тарту
Країна Швеція
Жанр живопис, ілюстрація
Навчання Q26253650? і Q42536016?
Діяльність ілюстраторка, мисткиня, visual artist
Роки творчості 1980
Нагороди

Rabén & Sjögren's illustrator scholarshipd (1980)

Сайт ilon.ee
 Ілон Вікланд у Вікісховищі

Біографія

Ілон Вікланд народилася 5 лютого 1930 року в Тарту (Естонія) в сім'ї цивільного інженера Макса Пяебо й випускниці художньої школи Pallas Віди Пяебо-Юсе (Vida Pääbo — Juse). Батьки розлучилися, і у 1939 роцу мати поїхала в Італію на навчання. Потім Віда удосконалювалася в Художній Академії Будапешта, осівши у 1948 р. у Великій Британії. Мати померла на острові Івіса, де мешкала з 1979 року. Дитинство Ілон провела в Хаапсалу. У школу пішла в Таллінні, але в 1939—1944 роках училася в першій початковій школі Хаапсалу, де жила у бабусі. Наприкінці вересня 1944 року бабуся посадила її на корабель, який повинен був доставити дівчинку разом з однокласницею і її сім'єю у Швецію. 25 вересня 1944 року маленький корабель із 200 біженцями прибув у Швецію в бухту Даларе. Важка подорож у воєнний час тривала три дні.

У 1951 році Ілон вийшла заміж за моряка, і в пари народилися чотири дочки.

У Швеції Ілон Вікланд жила у тітки, яка емігрувала з Естонії ще до війни і художницею працювала в Стокгольмі. Ілон поступила в художню школу. Вона навчалась у Констфак (Стокгольмський університет мистецтв і дизайну). Потім закінчила школу живопису імені Сігне Бартхі. Свої вміння вдосконалювала в Лондоні та Парижі. Нині Вікланд мешкає в Стокгольмі.

Палітра художника

У двадцятирічному віці Ілон зустрілася з Астрід Ліндгрен, якій сподобалися її роботи. Це стало початком їх тривалої спільної роботи. Першою книгою, яку офіційно проілюструвала Ілон Вікланд, стала книжка Ліндгрен «Міо, мій Міо», яка вийшла у 1954 році. Найбільш відомі роботи: «Карлсон, що живе на даху», «Шість дітей з Бюллербю», «Малятко Червен, Боцман і Мозес», «Роня, дочка розбійника» і «Брати Левове серце».

«Я постійно могла малювати ілюстрації для книг Астрід Ліндгрен, тому що її тексти завжди були такі прекрасні, що малюнки створювались самі собою», — згадує художниця[джерело?].

11 травня 2006 року Ілон Вікланд підписала в Стокгольмі угоду на передачу майже 800 оригінальних ілюстрацій у Музей дитячого будинку Хаапсалу.

Досягнення. Відзнаки
  • 2007 року у видавництві Tammerraamat вийшла книга естонського письменника Енно Таммера (ест. Enno Tammer) «Світ Ілони Вікланд» (ест. Ilon Wiklandi maailm).
  • 1 липня 2009 року в музеї міста Хаапсалу відкрили присвячений Ілоні Вікланд тематичний центр[3].
  • Нагороджена орденом Білої Зірки 3 ступеню.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119094703 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://web.archive.org/web/20160401213937/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/ilon-wikland
  3. Країна див Ілони Вікланд. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 19 березня 2018.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.