Іліаді Ксенія Олександрівна

У 1940 році внаслідок укладання пакту Молотова — Ріббентропа Бессарабія ввійшла до складу СРСР. Ксенія Іліаді забрала до себе батьків, вже літніх і важко хворих. В 1941 році Харків був окупований загарбниками. Іліаді не мала можливості вивезти в евакуацію батьків і залишилася з ними в Харкові. Батьки померли в 1942—1943 роках.[1]

В окупованому Харкові Ксенія Іліаді, ризикуючи життям, рятувала молодих людей від вивозу до Німеччини, виписуючи їм фіктивні довідки про відкриту форму туберкульозу. Для достовірності діагнозу вона робила пацієнтам штучний пневмоторакс, що було небезпечним для життя при тих умовах і розвитку медицини. Але високий професіоналізм Іліаді дозволяв робити цю небезпечну процедуру. Довідки вона виписувала в тому числі й німецькою, знаючи, що окупаційна влада має до них більше довіри.[2]

Ксенія Іліаді врятувала сотні життів. Її із вдячністю згадував Микола Бакшеєв, харківський лікар-гінеколог, хворий на туберкульоз, якому Іліаді видала необхідні документи. Завдяки їм Бакшеєв навіть залишився жити у власному домі, оскільки німці боялися заходити в будинки туберкульозних хворих, і переховував у своєму домі партизан і підпільників.[1][3]

Ксенія Іліаді допомагала не тільки хворим на туберкульоз, вона лікувала поранених і скалічених, допомагала підпільникам, за що неодноразово могла поплатитися життям.

У 1943 році Харків був остаточно звільнений від німецьких окупантів. Ксенія Іліаді продовжила працювати в 2-му тубдиспансері, а багато з врятованих нею чоловіків пішли на фронт. Про Іліаді свідчили, що вона могла поставити безпомилковий діагноз ще до рентгенологічного обстежування пацієнта.

Ксенія Іліаді пішла на пенсію у 72 роки. Точна дата її смерті не встановлена, але, можливо, вона померла у 1970 році.[4]