Імена в мармурі

«Імена в мармурі» (ест. Nimed marmortahvlil, Імена на мармуровій дошці) — естонський військовий роман, написаний Альбертом Ківікасом та опублікований у 1936 році. У центрі сюжету — події Війни за незалежність Естонії.

«Імена в мармурі»
Автор Альберт Ківікас
Назва мовою оригіналу ест. Nimed marmortahvlil
Дизайн обкладинки Едуард Ярв
Країна Естонія
Мова естонська
Тема Війна за незалежність Естонії
Жанр роман
Видавництво Видавницький кооператив Естонії
Видано 1936
Сторінок 539

У 1937 році за цей роман Альберт Ківікас здобув нагороду Естонської літературної спілки. Наразі роман «Імена в мармурі» є одним з найвідоміших творів естонської літератури.

Основа роману

В основу роману покладено події з життя самого Альберта Ківікаса періоду Війни за незалежність.[1] Двоє головних героїв книги, брати Генн та Юхан Агаси[2], уособлюють два найбільші політичні напрями того часу: націоналізм і комунізм. Також у романі відображена непевність естонців щодо майбутнього своєї країни на той час.[1]

Сюжет

Роман поділений на три частини. Головними та центральними героями є двоє братів, Генн та Юхан Агаси.[2]

У першій частині, дія якої відбувається на початку війни, розповідається про політичну ситуацію в Естонії наприкінці 1918 року та групу студентів Тартуського торгового училища, що згодом брали участь у війні за незалежність Естонії. На початку твору Генн Агас сумнівався щодо вступу до лав армії, проте після окупації рідного міста твердо вирішив стати солдатом. Через групу студентів у першій частині роману також показано політичну та економічну ситуацію в Естонії на той час.

Друга частина роману містить багато автобіографічних відсилок, опис ситуації на фронті та бойовий досвід солдатів.[2]

У третій частині роману зображено фінальний етап війни, зокрема Тартуський мир, за яким було визнано незалежність Естонії. Роман закінчується тим, що група студентів повертається додому.

Друга частина вийшла у 1935 році в газеті «Uus Eesti», а готовий роман з трьох частин вийшов у 1936 році в Тарту за сприяння Естонського видавничого кооперативу. У першому виданні роману було 539 сторінок. Хоча у романі не відображено власний досвід автора, він фактично зобразив самого себе в одному з братів, Генні. Альберт Ківікас написав інші частини-продовження роману під час еміграції у Швеції.

Друга частина («Nimed marmortahvlil II»)

У другій частині-продовженні роману зображується тилове життя у період війни за незалежність, а військові дії за участі батальйону добровольців є скоріше фоном для подій роману. Генн Агас, в армії став штабним писарем, чиїм справжнім захопленням є література. За задумом автора Генн став футуристом.

В різних образах роману можна впізнати багатьох літературних діячів того часу, зокрема, членів групи «Сіуру».

Вперше друга частина-продовження була видана у 1948 році у шведському місті Вадстена; її було двічі перевидано в Таллінні у 2000 та 2003 роках.

Третя частина («Nimed marmortahvlil III»)

У третій частині-продовженні роману йдеться вже не про війну, — у ній зображене культурне життя Естонської республіки на початку її існування. У центрі оповіді надалі лишається Генн Агас та розвиток його особистості. Також у цій частині зображено культурні настрої молоді та думки про духовну еліту.

Третя частина-продовження роману вийшла у 1951 році в м. Лунд; у 2001 році її було перевидано в Таллінні.

Четверта частина («Nimed marmortahvlil IV»)

У заключній частині-продовженні роману домінує та сама тема, що й у третій частині, проте вона більше фокусується на конфлікті світоглядів. Врешті-решт це призводить до таємного возз'єднання братів Агасів — націоналіста Генна та комуніста Юхана.

Четверта частина вийшла в Лунді у 1954 році за сприяння Видавницького кооперативу Естонії і була перевидана в Таллінні у 2002 році.

Постановки та екранізації

У 1937 році почалася робота над театральною версією роману «Імена в мармурі», яку підготував друг та колега Ківікаса Аугуст Анніст. Готовий твір — драму у 109 сторінок, розділену на три акти, було опубліковано 1939 року у талліннському видавництві «Тарвік». 24 лютого 1939 року у театрі «Естонія» відбулася прем'єра вистави за мотивами роману, режисером якої став Антс Лаутер.[3] Головні ролі у ній зіграли актори Теет Коппель (Агас), Антс Ескола (командир взводу Кяспер) і Гуґо Лаур (санітар Тяакер). Сам Антс Лаутер зіграв капітана.

У 1989 році режисер Аго-Ендрик Керге поставив у театрі «Ванемуйне» за мотивами роману власну п'єсу під назвою «In corpore…», у якій Агаса зіграв Райн Сіммуль, а Кяспера Андрес Двін'янінов.

У 2002 році в Естонії вийшов однойменний фільм, сюжет якого заснований на романі. Режисером фільму став Ельмо Нюганен, а головного героя Генна Агаса зіграв Прійт Вийгемаст. Фільм «Імена в мармурі», який став найбільш дорогим художнім фільмом Естонії, також став лідером касових зборів.[4][5]

Примітки

  1. Estonian Literary Magazine on Albert Kivikas. Архів оригіналу за 22 червня 2008. Процитовано 5 вересня 2009.[недоступне посилання]
  2. L.O.M institure article about the plot of Names in Marble. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 5 вересня 2009.(ест.)[недоступне посилання]
  3. Стаття про Антса Лаутера в журналі «Areen». Процитовано 5 вересня 2009.(ест.)[недоступне посилання]
  4. European Film Promotion. Процитовано 5 вересня 2009.(англ.)
  5. Drama Smashes Box Office Records. The Baltic Times. (англ.)

Джерела

  • Nõu, Enn. Albert Kivika muutumised ja muutmised (romaani «Nimed marmortahvlil» 1936., 1942. ja 1947. aasta väljaannete võrdlus). // Keel ja Kirjandus, 2006, nr 2, lk 149—151.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.