Іміди

Іміди (рос. имиды, англ. imides):

• 1. Діацильні похідні амоніаку (RC=O)–NH–(R'C=O) або їх циклiчнi аналоги, похідні дикислот. Слабкі кислоти, в яких атом H замiщується на метал (при дiї алкоголятiв) або на галоген (при дiї пр., NaOBr). Легко гідролізуються, вiдновлюються, є ацилюючими реагентами.
• 2. В адитивній номенклатурі, в якій імід є аналогом оксиду, термін вживається для сполук типу R₃Y⁺–N^–R (Y = N, P) та R₂Z⁺–N^–R (Z = O, S, Se, Te), які є продуктами формального приєднання групи RN= до N, P, O, S, Se, Te).
• 3. Солі, які мають аніон RN^2–.
• 4. Азоіміди — N-Іміди азосполук, аналогічні до азоксисполук; мають делокалізовану структуру: RN=N+(R)N–R ↔ RN–N+(R)=NR
• 5. Азометиніміди — 1,3-Диполярні N-іміди азометинів зі структурою RN––N+(R)=CR₂ _↔ RN=N+(R)C–R₂. Використовується також термін азоіліди [azo ylides], який відповідає другій резонансній структурі.
• Аміноіміди — утворені приєднанням аміну R₃N до нітрену RN:.