Інгуська автономна область
Інгуська автономна область, Інгуська АО (інг. ГІалгІай автономни область, рос. Ингушская автономная область) — адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР, що існувала у 1924–1934 роках .
|
Центр — місто Владикавказ.
Історія
Інгуська АО була утворена 7 листопада 1924 з Інгуського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, яке не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Північно-Осетинської АО .
З 16 жовтня 1924 року Інгуська АО у складі Північно-Кавказького краю.
15 січня 1934 Інгуська АО була об'єднана з Чеченською АО в Чечено-Інгуську АО.
Адміністративний поділ[1]
Спочатку область мала поділ на 3 райони: Ачалуцький (с. Пседах), Горний (с. Ахкі-Юрт) і Назрановський.
8 березня 1926 Ачалуцький район було перейменовано в Пседахський, а Горний район розкраяно на Галашкинський і Пригородний (м Владикавказ).
Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 4 райони:
- Галашкинський район — с. Галашки
- Назрановський — с. Назрань
- Пригородний — м Орджонікідзе
- Пседахський — с. Пседах
Населення
За результатами всесоюзного перепису населення 1926 населення області складало 75 133[2] чол.
Національний склад населення розподілявся наступним чином[3]:
Національність | Населення, чол. | Кіл-сть, % |
---|---|---|
Інгуші | 62 230 | 83,6 |
Чеченці | 10 972 | 14,8 |
Росіяни | 922 | 1,2 |
Осетини | 317 | 0,4 |
Примітки
- Всемирный исторический проект. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 21 травня 2015.
- Всесоюзная перепись населения 1926 г. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 21 травня 2015.
- Всесоюзная перепись населения 1929 г. Национальный состав. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 21 травня 2015.