Чеченці

Чече́нці, або чече́ни (самоназва нохчій, чеч. нохчий) — нахський народ на Північному Кавказі.

Чеченці


Шейх МансурКунта Хаджі
Ханпаша НураділовАхмат КадировШаміль БасаєвРамзан Кадиров Бувайсар Сайтієв

Кількість бл. 1,5 млн чол.
Ареал  Росія:
Чечня
Близькі до: інгуші
Мова чеченська мова
Релігія мусульмани-суніти

Територія проживання, чисельність і віросповідання

Чеченці живуть у республіці Чечня (суб'єкт РФ), республіка на Північному Кавказі. Живуть також у прилеглих російських адміністративних одиницях — республіка Інгушетія, Дагестан тощо; також у Грузії (субетнічна група Панкіської долини кістинці), невеликі групи в Йорданії, Туреччині здавна, у Саудівській Аравії, країнах Західної Європи віднедавна.

Загальну чисельність чеченців вирахувати складно, за оцінкою — приблизно 1,5 мільйона чоловік, з них понад 1,2 млн чоловік у Чечні.

За віросповіданням чеченці мусульмани-суніти.

Дагестан

Основні райони проживання чеченців у Дагестані за даними перепису 2010 р.[1]

Назва району Населення
району
% чеченців
Хасав'юрт131 18728,5%
Новолакський район28 55627,7%
Хасав'юртівський район141 23225,8%
Казбеківський район42 75210,3%
Бабаюртівський район45 7016,1%
Кизилюртівський район61 8762,5%
Дагестан2 910 2493,2%

Історія

Історично є автохтонами своєї землі (про пращурів сучасних чеченців та інгушів згадують ще вірменські джерела VII століття). Чеченці, завдяки своїй твердій національній самосвідомості, розвивались практично автономно аж до 1859 року, коли Чечня була приєднана до Російської імперії. Втім і надалі чеченці не раз повставали проти національного гніту.

У 1922 році у складі РФ була утворена Чеченська АО, з 1934 року об'єднана разом з Інгуською АО в Чечено-Інгуську АО. Під час Другої світової війни чеченці стали жертвами національної політики СРСР і були звинувачені в пособництві німецьким загарбникам, внаслідок чого у 1944 році автономію скасовано, а тисячі представників чеченської нації депортовані з рідних земель. Реабілітація чеченців відбулась після смерті Сталіна; у 1957 році поновлено Чечено-Інгуську АРСР, чеченці почали вертатися додому.

З розпадом СРСР у Чечні активізувався національно-визвольний рух за відновлення незалежності, жорстоко придушений російськими військами. В результаті розв'язаних двох чеченських війн, у республіці відновлено тривкий мир, проте чимало чеченців, незгодних з кремлівською позицією щодо майбутнього рідної країни, вимушені були емігрувати з батьківщини.

Фольклор

У чеченців дуже оригінальний фольклор. За СРСР його зразки публікувалися як у Москві (в тому числі класичне видання у серії СМНВ), так і «на місці» — в Чечено-Інгуській ССР. Українською маємо українське видання «Чечено-інгуські народні казки», Київ, 1985 (переклади з російської Станіслава Тельнюка)

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Том 3. Национальный состав и владение языками Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.