Індекс цитувань
Індекс цитувань — ключовий показник, що широко використовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників і наукових колективів.
Загальна характеристика
Інструмент, що оцінює вплив вченого або організації на світову науку, визначає якість проведених наукових досліджень.
Іноді трактується як реферативна база даних наукових публікацій, що індексує посилання, зазначені в пристатейних списках цих публікацій і надає кількісні показники цих посилань (такі як сумарний обсяг цитування, індекс Гірша, I10-індекс та ін.) Статистичні дані щодо індекса цитувань відомих вчених світу представлені в Science Citation Index (SCI) та Journal Citation Reports (JCR), що випускаються Інститутом наукової інформації (англ. Institute for Scientific Information, ISI), який знаходиться в м. Філадельфія (США).
- Індекс цитування (Science Citation Index, — SCI), система Філадельфійського інституту наукової інформації, в основу якої покладені зв'язки між документами по прямих, зворотних і перехресних посиланнях (цитуванню).
Система для обчислення SCI (або його інтернет-версія ISI Web of Knowledge) містить бібліографічні описи всіх статей з наукових журналів, що входять до переліку JCR, і висвітлює в основному публікації з фундаментальних галузей науки в провідних міжнародних і національних журналах.
- JCR (Journal Citation Reports) — бібліометричний довідник, у якому дається повна і різноманітна статистика цитування наукових журналів, що включає широкий спектр показників використання журналів ученими різних країн. При присудженні грантів, висуванні на наукові премії (включаючи Нобелівську) експерти неодмінно звертають увагу на наявність у здобувача публікацій у журналах, охоплюваних JCR. У комплекті JCR за 2000 рік знаходяться відомості про імпакт-фактори 5684 наукових журналів.
Негативні наслідки
На думку російського вченого Кирила Єськова[джерело?] масове використання індексу цитування стало однією з причин занепаду наукової дискусії, оскільки будь-яке згадування опонента під час неї автоматично підвищує його індекс цитувань. Відповідно, вигідніше стало ігнорувати наукові погляди, відмінні від власних, аніж боротися з ними.
Чимало вчених, зокрема в Росії та Україні мають підвищений рівень самоцитувань, тобто цитувань власних публікацій у своїх наукових працях[1][2].
Примітки
- Van Noorden, Richard; Singh Chawla, Dalmeet (2019). Hundreds of extreme self-citing scientists revealed in new database. Nature 572 (7771): 578–579. ISSN 0028-0836. doi:10.1038/d41586-019-02479-7.(англ.)
- Ioannidis, John P. A.; Baas, Jeroen; Klavans, Richard; Boyack, Kevin W. (2019). A standardized citation metrics author database annotated for scientific field. PLOS Biology 17 (8): e3000384. ISSN 1545-7885. doi:10.1371/journal.pbio.3000384.
Джерела
- http://thomsonreuters.com/products_services/scientific/Science_Citation_Index
- http://isiwebofknowledge.com/
- http://thomsonscientific.com/cgi-bin/jrnlst/jlresults.cgi?PC=K
- http://publications.nas.gov.ua/periodics/Documents/Article_Vlokh.pdf Система оцінки українських фахових видань
- https://.youtube.com/watch?v=qcehVtESRUY
Посилання
- ІНДЕКС ЦИТУВА́НЬ //ЕСУ
- Official Journal Citation Report from the ISI website
- Google Scholar — an academic document search engine from Google
- Windows Live Academic — an academic document search engine from Microsoft
- Scopus — an academic document bibliographic database from Elsevier.
- CiteSeer — autonomous citation indexing for computer and information science.
- CiteSeerX — the next generation CiteSeer, CiteSeerx.
- Google Scholar: The New Generation of Citation Indexes
- Atlas of Science: Mapping Science by means of citation relations
- An Examination of Citation Counts in a New Scholarly Communication Environment
- Publish or Perish calculates various statistics, including the h-index and the g-index using Google Scholar data