Інструменталізм
Інструменталізм — ключова настанова в філософії і методології науки, що розглядає наукові поняття, теорії та гіпотези як інструменти, необхідні для орієнтації людини в його взаємодії з природою і суспільством. Інструменталізм тісно пов'язаний з прагматизмом, операціоналізмом і конвенціоналізмом. Розгорнуту концепцію інструменталізму сформулював Джон Дьюї.
Література
- Інструменталізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання
- Інструменталізм // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Інструменталізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 425.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.