Іоланда де Ено
Іоланда Ено (1175 — серпень 1219) — імператриця-консорт Константинополя (Латинської імперії) з 1217 року. Друга дружина П'єра (імператора Константинополя).
| Іоланда Ено фр. Yolande de Hainaut | |||
| [[Файл:|90px|]] | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1217 — 1219 | |||
| Попередник: | Марія Болгарська | ||
| Наступник: | Марія Брієнн | ||
| Народження: | 1175 | ||
| Смерть: |
серпень 1219 (44 роки) Константинополь | ||
| Рід: | Фландрський → Кутрене | ||
| Батько: | Балдуїн V (граф Ено) | ||
| Мати: | Маргарита I (графиня Фландрії) | ||
| Шлюб: | П'єр II де Куртене | ||
| Діти: | Philip II, Marquis of Namurd, Роберт I (латинський імператор), Henry II of Namurd, Балдуїн II де Куртене, Margaret, Marchioness of Namurd, Elisabeth of Courtenayd, Yolanda de Courtenayd, Марія де Куртене, Inés de Courtenayd і Eleonor of Courtenayd | ||
Біографія
Родина
Іоланда була дочкою Балдуїна V (графа Ено) і його дружини Маргарити I (графині Фландрії). Двоє її братів, Балдуїн і Генріх були імператорами Константинополя (Латинської імперії). В 1193 році вийшла заміж за П'єра II (сеньйора Куртене), графа-співправителя Неверу, Осеру і Тоннерру.
На престолі
В 1212 успадкувала маркграфство Намюр, але їдучи на схід, передала його своєму старшому синові Філіппу. Після смерті Генріха в 1216 престол в Константинополі був запропонований чоловікові Іоланди П'єру II (сеньйору Куртене). Після коронації у Римі 9 квітня 1217 Іоланда вирушила на схід морем, а П'єр — через Балкани по суші. Прибувши в Константинополь в червні 1217, вона дізналася, що чоловік був полонений Епірського деспотом. Іоланда почала правити як регентша від імені П'єра. З початку 1219, коли в Константинополі стало відомо про загибель П'єра де Куртене, вона правила, ймовірно, від імені свого старшого сина Пилипа, аж до своєї смерті в жовтні 1219.
Діти
Була одружена з П'єром II Куртене. У них народилось 12 дітей:
- Маргарита (1194 — 17 липня 1270) — дружина: 1) Рауля III Лузіньяна (сеньйора Ісудену); 2) Генріха I (графа Віандену).
- Філіпп (1195 — 1226) — маркграф Намюру.
- Іоланда (1196 — 1233) — дружина Андрія II (короля Угорщини).
- Сибіла (1197 — 1210) — черниця.
- Єлизавета (1199 — після 1269) — дружина: 1) Волте Пюїзе; 2) Ед Монтагю.
- Роберт (бл. 1201 — січень 1228) — імператор Константинополя в 1219—1228 роках
- Агнеса (1202 — після 1247) — дружина Готфріда II Віллардуена, князя Ахеї.
- Марія (1204 — 1228) — дружина Феодора I (імператора Нікеї).
- Генріх (1206 — 1229) — маркграф Намюру.
- Елеонора (1208 — 1229) — дружина Філіппа I Монфора, сеньйора Торону і Тіру.
- Констанція (1210 — ?) — черниця.
- Балдуїн (грудень 1217 — жовтень 1273) — імператор Константинополя в 1228—1261 роках
Деякі з дітей також посіли престоли. Так, у 1201 і 1217 роках Іоланда Ено народила синів Роберта і Балдуїна — майбутніх латинських імператорів — Роберт де Куртене і Бодуен II. Щоб зміцнити становище імперії, Іоланда де Ено видала в 1217 році свою дочку Агнесу за князя Ахайя Жоффруа де Віллардуена, іншу дочку — Марію — за нікейського імператора Феодора I Ласкаріса. Донька Іоланди, також Іоланда, була одружена з Андрашем II, королем Угорщини.
Література
- Donald M. Nicol. The Last Centuries of Byzantium, 1261—1453. — Cambridge University Press, 2002, p. 12. (англ.)
- Zdzisław Pentek. Cesarstwo Łacińskie. Kolonialne państwo krzyżowców czy Neobizancjum? — Poznań 2004, s. 146—152. (пол.)