Іонин Григорій Петрович

Народився 4 жовтня 1907 року в с. Усть-Чаришська Пристань, Алтайського краю. Закінчив 8 класів школи, працював лаборантом в Омському ветеринарному інституті[2] (за іншими даними — працював вагарем, а з 1935 року був робітником на Омській суконній фабриці[3]).

В серпні 1936 року за путівкою комсомолу був направлений на навчання в Омське військове піхотне училище ім. М. В. Фрунзе, яке закінчив у 1939 році[4]. Учасник боїв на Халхин-Голі.

В 1942 році закінчив курси «Вистріл». З листопада 1942 року на посаді командира роти 90-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії брав участь в обороні Сталінграду. Був поранений. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда».

За оборону Сталінграду 95-й стрілецькій дивізії було присвоєне найменування 75-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР). У складі 212-го гвардійського стрілецького полку М. М. Гаврилін бере участь у Курській битві в районі Понирі-Ольховатка, командує 3-м стрілецьким батальйоном. 6.07.1943 року успішно провів наступальний бій, відбив 8 контратак противника, знищив 7 танків та одну гармату ПТО, 11 станкових кулеметів да то 600 солдат і офіцерів противника. В обороні Іонін показав завзятість і стійкість, утимав всі свої позиції[5]. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Особливо відзначився Г. П. Іонін при форсуванні річки Десна, а потім річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В наградному листі командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Борисов М. С. написав, що командир 3-го стрілецького батальйону Іонін показав себе сміливим і рішучим командиром. 22.09.1943 року біля с. Боденки вдень під атаками авіації противника, з допомогою виключно підручних засобів, форсував річку Десна. 24.09.1943 року уміло форсував річку Дніпро і з ходу вступив у бій біля с. Ясногородка. Батальйон Іоніна відбив 6 контратак противника, втримав зайняті рубежі і тим забезпечив плацдарм для розгортування операцій на правому березі Дніпра[6].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії капітану Іонину Григорію Петровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[7].

В 1944 році на посаді начальника штабу 241-го стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії майор Г. П. Іонін був тяжко поранений, в результаті чого втратив ногу і був демобілізований.

Після війни працював в Омському обкомі КПРС на посаді завідувача відділу. В 1950 році закінчив Вищу партшколу при ЦК КПРС, а в 1957 — Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Жив і працював у м. Москва, мав вчену ступінь кандидата наук, викладав в Московському авіаційно-технологічному інституті.

Помер 30 листопада 1982 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

• медаль «Золота Зірка» № 1552 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Медалі

• На батьківщині Героя в с. Усть-Чаришська Пристань, Алтайського краю встановлено його бюст, а його ім'ям названо одну з вулиць.
• В м. Барнаул ім'я Г. П. Іоніна увіковічнено в Меморіалі Слави[8].

Іонин Григорій Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

• В. Гроссман. Первый день на Днепре (рос.)
• Г. П. Ионин (рос.)
• Наш Омск (рос.)
• Информационное агентство AMIC (рос.)
• Омское ВОКУ (рос.)
• Г. П. Ионин (рос.)

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
• Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
• В.Гроссман. Первый день на Днепре.(рос.)
• О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз.(рос.)