Іркут

Ірку́т (бур. Эрхүү мγрэн) — річка на південному сході Російської Федерації (в Бурятії та Іркутській області), ліва притока Ангари. Довжина складає 488 км, площа водозбірного басейну — 15 780 км².

Іркут
51°49′02″ пн. ш. 103°20′22″ сх. д.
Витік	Саяни
• координати	51°57′16″ пн. ш. 100°57′32″ сх. д.
Гирло	Ангара
• координати	52°17′50″ пн. ш. 104°16′31″ сх. д.
Басейн	басейн Єнісеюd
Країни:	Росія
Регіон	Росія[1]
Довжина	488 км
Площа басейну:	15 000 км²
Середньорічний стік	140 кубічний метр за секунду
Притоки:	Тункаd, Зун-Муренd, Кая, Олхаd, Мала Бистраd, Велика Бистраd і Іхе-Угґуньd
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії	16010100212116200000202
GeoNames	2023470
Медіафайли у Вікісховищі

Найбільша притока Ангари, в яку впадає в центральній частині міста Іркутська. Сплавна ріка. Розвинений водний туризм.

Від назви річки утворена назва великого сибірського міста — Іркутськ: на місті впадіння Іркута в річку Ангару 1661 року побудований козацький острог (історична основа сучасного обласного центру).

Іркут бере початок в Озері Ільчір у Східному Саяні на висоті 1875 м над рівнем моря. Власне Іркут — результат злиття Чорного Іркуту з Середнім і Білим Іркутом. У верхів’ях тече на південний захід, потім круто повертає на схід, де, в Тункинській улоговині, приймає основні притоки: Ухе-Ухгунь, Великий Зангісан, Тунку, Зун-Мурен, Велику Бистру та інші.

Живлення — за рахунок таїння високогірних снігів та дощів. Середній річний стік води (в гирлі річки) — 140 м³/с. Кригостав триває з кінця жовтня до кінця квітня – початку травня (150—180 днів).

Найбільші населені пункти на річці: Монди, Мойготи, Туран, Гужири, Тори, Далахай, Шулута, Тібельті, Шаманка, Моти, Введенщина, Піонерськ, Баклаші, Смоленщина, Максимовщина, Іркутськ.