Ірод Аттичний

Ірод Аттичний (грец. Ἡρώδης ὁ Ἀττικός, або Луцій Вібуллій Гіппарх Тиберій Клавдій Аттік Герод, лат. Lucius Vibullius Hipparchus Tiberius Claudius Atticus Herodes Marathonios, 101–177) — консул 143 року, давньогрецький ритор, архонт Афін. Відомий як захисник Другої софістики Філострата. Виступав за повернення до класичної грецької культури.

Ірод Аттичний
Народився 101(0101)
Марафон
Помер 177(0177)
Марафон, Marathonas Municipalityd, Східна Аттика, Attica Prefectured, Греція
Підданство Римська імперія
Національність грек
Місце проживання Аттика
Діяльність політик, rhetorician, військовослужбовець, філософ
Вчителі Secundus of Athensd і Фаворін
Відомі учні Елій Арістид, Адріан Тірський, Chrestus of Byzantiumd і Марк Аврелій[1]
Знання мов давньогрецька
Напрямок Друга софістика
Посада консул
Термін 143 рік
Попередник Квінт Корнелій Сенеціон Анніан
Наступник Марк Валерій Юніан
Батько Тиберій Клавдій Аттік Герод
Мати Vibullia Alcia Agrippinad
Брати, сестри Tiberius Claudius Atticus Herodianusd і Claudia Tisamenisd
У шлюбі з Аспасія Анна Регілла
Діти 3 сини

Біографічні відомості

Народився у легендарному місті Марафон в області Аттика. Імператор Адріан призначив його префектом однієї з римських провінцій Азії в 125 р. Повернувшись до Афін, Ірод став відомим вчителем і його навіть обрано архонтом. 140 р. на запрошення імператора Антонія Пія на кілька років переїхав до Риму, де навчав Марка Аврелія та Луція Вера. У 143 році його призначено консулом разом з Гаєм Белліцієм Торкватом.

Сім'я

Дружиною Ірода була Аспасія Анна Регілла. Її пам'яті Ірод присвятив побудований в Афінах театр, нині відомий як Одеон Ірода Аттичного. Також за його сприяння 140 р. було значно розширено та оновлено стадіон Панатінаїкос. На знак визнання заслуг Ірода в Афінах названо його ім'ям вулицю, існують у місті також вулиця та площа, названі на честь його дружини Регілли.

Діти:

  • Ельпініка
  • Афінаїда
  • Ірод Регілл

Див. також

Примітки
  1. Любкер Ф. Antoninus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 107.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.