Аттика

А́ттика (дав.-гр. ἡ Ἀττική, букв. «прибережна країна») історична область у Стародавній Греції, заселена іонійцями, з центром у Афінах, яка нині є частиною однойменної адміністративної одиниці, периферії Аттика, у сучасній Греції.

Аттика

грец. Περιφέρεια Αττικής

Адм. центр Афіни
Країна Греція
Номи Афіни
Східна Аттика
Пірей
Західна Аттика
Населення
 - повне 3,84 млн осіб (2005)
 - густота 1,009/км²
Площа
 - повна 3 808 км²
периферіарх Іоанніс Сгурос
Вебсайт www.attiki.gov.gr
Код ISO 3166-2 GR-1

Теперішня периферія Аттика займає 3800 квадратних кілометрів. У її межах лежать такі міста, як Афіни, Пірей, Елевсін, Мегара, Лавріон, Марафон, острови Саламін, Егіна, Порос, Ідра, Спеце, Кітера та Антикітера. 95 % населення мешкає у місті Афіни та навколо нього.

Історія

За давніми грецькими легендами, чотири племені сформував тут Іон. Потім Тесей з'єднав 12 міст у єдину державу Аттику, всі мешканці набули громадянства. Цей процес затягнувся на довгий час через різні суперечки з сусідами, і, мабуть, закінчився приблизно в 7-му сторіччі до нашої ери. Після 5 століття до н. е. історію Аттики краще описано в документах про історію його головного міста, Афін. Згідно з міфологією, цар Кранай назвав цю місцевість на честь своєї дочки Аттиди[1].

Одним із керівників був Мопсоп.

Географія

Аттика лежить у поясі сухих субтропіків. Її перетинають дві гірські системи; переважають середньовисотні масиви (1200—1800 м; найвища точка гора Олімп, 2911 м). Ґрунти в прибережних і низькогірних районах коричневі і буро-коричневі, вище — бурі гірсько-лісові. На карбонатних породах — гірські червоні ґрунти.

Виноградарство

Аттика виноградарсько-виноробницька область. Культура виноградарства тут налічує понад 3 тисячоліття. Основні сорти винограду:

Найвідоміше вино Ретсіно — ароматизоване сосновою смолою[2].

Примітки

  1. А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. — М., 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
  2. Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.