Ірод Филип II

Ірод Филип ІІ — (Herodes Philippos) з 4 по 34 рік тетрарх Ітуреї, Трахонітської області, Батанеї та Аврана, син Ірода Великого та його п'ятої дружини Клеопатри Єрусалимської.

Ірод Филип ІІ
Ірод Филип ІІ
Імператор Тиберій зображений на монеті Ірода Филипа ІІ
Тетрарх Ітуреї, Батанеї, Трахонітської області й Аврану
4 до н. е.  34
Попередник: Ірод I Великий
Спадкоємець: Ірод Агріппа I
 
Народження: 20 до н. е.(-020)
Смерть: 34(0034)
Рід: Іродіади
Батько: Ірод I Великий
Мати: Клеопатра Єрусалимська
Шлюб: Саломія

Заповіт Ірода І Великого

Розподіл Царства Іродом Великим:
   Територія Ірода Архелая
   Територія Ірода Антипи
   Територія Ірода Филипа ІІ
   Територія Саломеї І (міста Ябнех, Азот, Фесал)
   Автономні міста (Десятимістя)

Ірод Великий у своїм третім за рахунком заповіті призначив Ірода Архелая основним спадкоємцем свого царства, а іншим своїм синам Іродові Антипі та Іродові Филипу II, виділив менші області (тетрархії).

Дружина Соломія

Ірод Филип II був одружений зі своєю племінницею Саломією, дочкою Іродіади, яка була на 30 років молодшою від нього. Саломія відома тим, що намовлена своєю матір'ю попросила голову Івана Хрестителя (Мр. 6:23-28).

Правління

Ірод Филип II під час свого правління відбудовує біля джерел Йордану давнє зруйноване місто Баніас, яке називає Кесарією. Однак місто назвали Кесарія Филипа, щоб відрізнити її від Кесарії над морем побудованої Іродом Великим. Біля міста поставив велику статую Октавіана Августа, що здалека впадала в очі при наближенні до міста.
На північному узбережжі Генезаретського озера, біля впадіння Йордану в це озеро, Филип відбудував містечко Витсаїда і назвав його на честь дочки Августа — Юлія.

Йосип Флавій про Ірода Филипа II

Йосип Флавій у Юдейських старожитностях пише про Ірода Филипа II:

Тоді ж, на двадцятому році правління Тиберія, помер і брат тетрарха Ірода - Филип, після того як протягом тридцяти семи років правив Трахоном, Гавланітідою і Батанеєю. Його правління відрізнялося м'якістю і спокоєм. Він провів усе життя в межах підпорядкованої йому області. Коли йому траплялося виїжджати, він робив це в супроводженні декількох обраних. При цьому за ним завжди возили його крісло, сидячи на якому, він творив суд. Якщо по дорозі до нього був хто-небудь зі скаргою, то він не довго думаючи, тут же ставив крісло, сідав на нього і вислуховував обвинувача. Винних він тут же піддавав покаранню і негайно відпускав тих, кого звинуватили несправедливо. Філіп помер в Юліаді. Труп його був доставлений в мавзолей, який він сам заздалегідь спорудив для себе, і урочисто там похований. Так як Филип не залишив після себе потомства, то Тіберій взяв його область собі і приєднав її до Сирії. Втім, доходи з цієї тетрархії він розпорядився зберегти за нею.[1]

Примітки

Джерела

Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 34.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.