Ісаак Добринський

Ісаак Добринський народився 1891 року у місті Макарові Київської губернії, нині в Україні. Його батько був релігійгим євреєм. Тому він сам виховувався традиційним чином: навчався в «Хедері» (єврейська початкова школа) та в «Єшиві» (єврейська середня школа). Його завжди приваблювало мистецтво. Після раптової смерті батька Ісаак переїхав до Києва, щоб вивчати скульптуру.

Добринський прожив у Києві шість років. Він почав ліпити фігурки з теракоти і вступив до художньої школи Сабатовського.[1] У цей період він працював комірником на заводі консервних банок. У 1912 році виграв премію за свою скульптуру, що дозволило йому переїхати до Парижа, де він жив до своєї смерті в 1973 році[2]

Після прибуття до Франції він потоваришував зі скульптором Мареком Шварком та художником Хаймом Сутіном, які допомогли йому оселитися в Парижі та поділилися з ним власною майстернею. Добринський через рік відмовився від скульптури на користь живопису. Його перша картина була показана в Осінньому салоні через кілька місяців.

У 1914 році він приєднався до Французького іноземного легіону, але незабаром був звільнений після лікування.[2]

Потім повернувся до Парижа і відвідав Академію Колароссі, де познайомився з Вірою Кремер (її батько, Аркадій Кремер, був засновником Бунду, єврейської соціалістичної партії у Східній Європі). Вони одружилися в 1926 році.

У 1934 році Ісаак Добринський переїхав до більшої студії на Монпарнасі, а протягом кількох наступних років зробив великий прорив у мистецві. Це були щасливі дні для молодої пари, сповненої творчості. Але Друга світова війна поклала край цій гармонії. У перші два роки німецької окупації Добринський з родиною залишився в Парижі, але 1942 року, щоб уникнути депортації, вони втекли до невеликого села Дордонь.

У 1944 році, після звільнення, Добринський повернувся до Парижа, де побачив, що залишені ним скульптури були знищені. У 1950 році Серж та Рейчел Плудермахери (засновники будинку-сироти) його запросили написати портрети дітей в їх закладі. Протягом двох років Добринський працював над сорока портретами юнаків та дівчат.

Добринський говорив: «Я не хочу бути успішним, я просто хочу зрозуміти таємницю творення». Ті, хто знав Добринського, кажуть, що в його живописі було щось майже релігійне: дуже інтимне і дещо меланхолічне.

Навіть незважаючи на те, що протягом останніх років у він хворів га серцеву недостатність, він ніколи не припиняв малювати, і завжди багато працював. Коли помер у 81-річному він працював над натюрмортом[3].

• Puech, Christian. (2008). De l'autre à soi, rencontres: Isaac Dobrinsky, artiste de l'École de Paris. Éd. Vision d'Art. ISBN 2917999004.
• Roth, Cecil. (1961). Jewish art: an illustrated history. New York: McGraw-Hill. p. 239. OCLC 832856OCLC 832856
• Silver, Kenneth E., and Romy Golan. (1985). The Circle of Montparnasse: Jewish artists in Paris, 1905—1945. Universe Books. ISBN 0876634803ISBN 0876634803.
• Strossberg, Elaine. (2008). Human expressionism: the human figure and the Jewish experience. Somogy Art Publishers. ISBN 2757201700ISBN 2757201700.
• ecoledeparis.org

• 1 твір Ісаака Добринського на сайті Art UK