Макарів
Мака́рів — селище міського типу Бучанського району Київської області, центр Макарівської селищної громади, розташований на березі річки Здвиж.
смт Мака́рів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
![]() Макарівська селищна рада | |||||
Країна | ![]() | ||||
Область | Київська область | ||||
Район/міськрада | Бучанський район | ||||
Рада | Макарівська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ: | |||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1506 | ||||
Перша згадка | 1506 (516 років) як с. Воронин | ||||
Колишня назва | Воронин | ||||
Статус | із 1956 року | ||||
Площа | 62.76 км² | ||||
Населення | ▬ 9790 (01.01.2020)[1] | ||||
Густота | 156 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 08000 — 08002 | ||||
Телефонний код | +380 4578 | ||||
Географічні координати | 50°27′53″ пн. ш. 29°48′25″ сх. д. | ||||
Водойма | Річка Здвиж | ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Бородянка | ||||
До станції: | 20 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарів, вул. Димитрiя Ростовського, 30 | ||||
Карта | |||||
![]() ![]() Мака́рів | |||||
![]() ![]() Мака́рів | |||||
![]() | |||||
|
Населення
Історія
Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруських городищ ІХ—ХІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень.[2][3] Біля сучасного селища проходив один зі Змієвих валів.
Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)
![](../I/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_%D1%96_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5%252C_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%252C_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%96_%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%B0_%D1%80._%D0%97%D0%B4%D0%B2%D0%B8%D0%B6.JPG.webp)
Початкова історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[4]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів.
Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), онук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника Самуеля Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.
![](../I/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%A2%D1%83%D0%BF%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.JPG.webp)
Потому великий маєток Макаревичів розділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії — князі Збаразькі, Любомирські і Харлінські, зокрема Макарів з околицями дістався Харленським (Харлінським).
Під час Хмельниччини (1648—76) Макарівський маєток Харлінських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцьким полковником Дециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотня Київського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Дмитрієм Ростовським (Данило Туптало).
За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамацьків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв Макарів у середині липня 1768 року. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено, а ватажка впіймано на храмове свято в Макарові[5].
Макарівський замок
В Макарові з XVI по XVIII століття існував замок. В останні роки польського панування в замку розміщувався невеликий гарнізон, озброєний гарматами.
Від кінця XVIII — до початку XX ст.
Унаслідок поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Макарів у 1804 став волосним центром Київського повіту Київської губернії. Станом на 1846 рік у ньому мешкали 946 жителів.
У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова — так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків.
На початку ХХ століття Макарів уже був великим містечком, яке належало поміщику М. фон Мекку. Жителі Макарівської волості брали участь в російсько-японській війні (1904—5), революції 1905—1907 років, Першій світовій війні, подіях 1917—1920 років.
У 1917 році, зокрема, Макарів став осередком гострої боротьби між місцевими органами Української Центральної Ради і більшовицьким революційним комітетом. Під час Української революції (1917–1921) влада у Макарові змінювалась неодноразово, допоки влітку 1920 року містечко остаточно було окуповано Радянською Росією.
1921 році Макарівщина та Бишівщина анексовані на користь маріонеткової адміністрації Радянської України.
Макарів в СРСР і за сучасності
1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року — у складі Київської області.
![](../I/%D0%9F%D0%B0%D0%BC'%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA_%D0%96%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2_%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.JPG.webp)
У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932—33) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані.
[6].
У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.
![](../I/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D1%83_%D1%84%D0%B0%D1%88%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5_300_%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%96_1941_%D1%80._03.JPG.webp)
Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». Значне на той час єврейське населення міста зазнало геноциду з боку німецьких окупантів, як і у багатьох подібних містечках України. На території Макарівського району базувалися партизанські загони С. Ковпака та М. Наумова. У відповідних карних акціях німці розгортали терор проти місцевого українського населення.
![](../I/page1-220px-Narysy_z_istorii_Makarivskoho_raionu.pdf.jpg.webp)
У 1950—1960-х роках — спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.
Від 1956 року Макарів — селище міського типу.
Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців.
Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.
2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу[7].
Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь.
Економіка
Макарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств «Господар».
![](../I/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2.JPG.webp)
Специфікація економіки зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90 % це харчова і переробна промисловість[8].
Загалом промисловість колишнього Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, ряд інших незначних виробництв.
Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. До літа 2020 року населення Макарівського району обслуговували 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування.
Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі Київщини смт Бородянці.
Соціальна сфера: медицина і освіта
Медичне обслуговування населення Макарова та громади здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.
У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[9].
![](../I/%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.JPG.webp)
Макарівські загальноосвітні заклади:
- Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — природничо-математичний ліцей» (директор Українець Надія Миколаївна; вул. Піонерська, 3);
- Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І ступеня — районна гімназія» (директор Ащенко Надія Василівна; вул. Ватутіна, 10).
Дошкільні навчальні заклади Макарова:
- Макарівський ДНЗ «Барвінок» (вул. Ватутіна, 13);
- Макарівський ДНЗ «Теремок» (вул. Проектна, 8);
- Макарівський ЦРД «Пролісок» (вул. Проектна, 5).
Позашкільні освітні заклади в Макарові:
- Центр творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала (керівник Кубай Наталя Михайлівна; вул. Димитрiя Ростовського, 37);
- Дитячо-юнацька спортивна школа (директор Вдовиченко Сергій Григорович; вул. Д. Ростовського, 27);
- Міжшкільний навчально- виробничий комбінат (директор Герасименко Михайло Олексійович; вул. Д. Ростовського, 60).
На базі колишнього дитячого будинку «Барвінок» у 2011 році було створено новітній заклад — Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії»[10]
Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі.
ЗМІ
![](../I/%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9.JPG.webp)
Місцеві засоби масової інформації у Макарові[11]:
- газета «Макарівські вісті» — видається з 1932 року;
- ТРК «Авіс» — засновником і керівником є Вареник Юрій Олександрович; мовлення здійснюється 4 години на добу щоденно, окрім понеділка; фактичне покриття включає не лише колишній Макарівський, а й колишній Бородянський та Фастівський райони.
- приватна суспільно-політична газета «Рідні Обрії»[12].
Культура, краєзнавство, фестивалі
![](../I/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8.JPG.webp)
![](../I/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9.JPG.webp)
![](../I/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80.JPG.webp)
Творчі колективи, краєзнавство і фестивалі
Творчі колективи Макарова[13]:
- аматорський фольклорний колектив «Чебреці» (художній керівник — Гончаренко Галина Федорівна, заслужений працівник культури) — дав близько 20 повних самостійних концертів, бере участь у різноманітних фольклорно-етнографічних і культурних фестивалях, оглядах, заходах.
- аматорський хореографічний колектив «Ясочка» (керівник — Смоленська Оксана Анатоліївна) — бере участь у концертах, присвячених відзначенню державних та професійних свят.
- хоровий ансамбль «Свят-коло» (керівник — Степурко Віктор Іванович, член спілки композиторів України) — започатковано і проведено перший фестиваль духовної музики ім. Данила Туптала; бере участь у концертах та урочистостях.
![](../I/%D0%A1%D0%BA%D0%B2%D0%B5%D1%80_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%83_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%83_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D1%83.JPG.webp)
У Макарові функціонує краєзнавчий клуб «Пошук» під керівництвом Д. Нетреби. Для підростаючого покоління щороку в селищі проводиться туристичний зліт юних туристів «Козацькі походи».
Серед інших місцевих свят і фестивалів, які організуються і проводяться останнім часом (2000-ні) у Макарові[14]:
- Фестиваль духовної музики імені Данила Туптала. Узагалі в містечку розробляється проект духовно-історичного культурно-освітнього центру імені Дмитрія Ростовського, куди мають увійти пам'ятник і проектований музей землякові, духовна бібліотека;
- театралізоване дійство «Ось і прийшла до мене неділенька зелена», що відбувається щочервня на Зелені Свята на центральній площі Макарова, біля районного будинку культури;
- щолипневе театралізоване свято на березі Здвижу в Панському парку «Ой на Івана, ой на Купала».
Релігія
Дві основні православні церкви Макарова:
![](../I/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.JPG.webp)
- Свято-Дмитріївська церква — храм на честь Святителя Дмитрія, митрополита Ростовського Української Православної церкви Київського Патріархату почали будувати в 2004 році; освячення храму здійснив 10 листопада 2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архиєпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, благочинного району та настоятеля протоієрея Богдана Лисиченка, чисельного духовенства міста Києва та єпархії[15]. 27 жовтня 2010 року настоятель храму в ім'я святителя Димитрія Ростовського протоієрей Богдан Лисиченко перейшов до Української Православної Церкви (Московського патріархату) і, змінивши установчі документи, перевів у цей патріархат Свято-Димитріївську церкву. Представники УПЦ КП назвали це «рейдерським захопленням». Конфлікт не вичерпано й досі[16][17].
- Свято-Іллінська церква (УПЦ МП) — як парафія (Свято-Іллінська) у Макарові бере початок у XIX столітті; існував дерев'яний храм, зведений 1881 року на місці більш давньої церкви середини 18 століття, збудованоЇ, у свою чергу, на місці ще більш давнього храму. Будівництво кам'яної церкви для потреб відновленої 1991 року релігійної громади під патронатом УПЦ МП[18] було розпочато на початку 1990-х років; освячено храм у серпні 2007 року[19].
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Іллі м-ка Макарів Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[20].
Архітектура
![](../I/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8_(1).JPG.webp)
![](../I/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%83-1.JPG.webp)
У центральній частині селища збереглися окремі споруди забудови часів Російської імперії. Найбільшими є виробничі приміщення Макарівського хлібзаводу — два прибудовані один до одного двоповерхові виробничі корпуси із відповідним оформленням фасадів. Ці споруди в минулому були броварнею — пивоварним заводом..
Окрім того, декілька житлових будинків межі ХІХ-ХХ століть збереглися на початку вулиці Фрунзе.
Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі.
Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій та учасників німецько-радянської війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій.
Персоналії
Відомі уродженці Макарова:
- Туптало Данило Савич (Димитрій Ростовський, Туптало Данило, Туптало Дмитро) (грудень 1651, Макарів, Київщина — 28 жовтня ст. ст. 1709, Ростов) — святий, митрополит Ростовський та Ярославський, церковний діяч, вчений, письменник і проповідник. Український письменник, історик, богослов і релігійний діяч.
- Паламаренко Анатолій Несторович (народився 12 липня 1939) — майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
- Потапенко Олексій Володимирович (1978—2014) — Герой України, що загинув на Сході.
- проживав Василець Олександр Кузьмович (1978—2014) — герой АТО.
У Макарові багато років жив радянський поет Б. Д. Палійчук[21], нині проживає член Спілки композиторів України, лауреат премій імені Л. Ревуцького, І. Огієнка, Б. Лятошинського, М. Лисенка, автор численних симфонічних та оперних партитур композитор В. І. Степурко.
Галерея
- Центральна площа Макарова.
- У центрі селища.
- Поштамт і Макарівське відділення Укртелекому
- Свято-Іллінська церква (УПЦ МП).
- Площа біля автостанції
- Макарівська картинна галерея
- р.Здвиж в Макарові
Виноски
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- «Механізми» державотворення на Русі // Енциклопедія історії України — «По дорозі, в місті Здвижень (нині Макарів Київської області)»
- ШЛЯХИ ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ: ТЕМПИ РУХУ НА «ПУТЕХЪ» // Бібліотека наукових статей
- Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
- Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- Перелік населених пунктів Макарівського району та кількість загиблих жителів під час Голодомору 1932—1933 років[недоступне посилання з червня 2019] на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
- Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія. // матеріал за 27-10-2009 на mr-brut.livejournal.com (І ти, Брут? Нотатки здивованого журналіста)
- (Інформація) про Макарівський район на Сайт смт Макарів
- Освіта Архівовано 4 жовтня 2009 у Wayback Machine. на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
- Відкрито Центр соціальної підтримки сімей та дітей «Промінь надії»
- ЗМІ Архівовано 4 жовтня 2009 у Wayback Machine. на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
- Сайт газети «Рідні Обрії» Архівовано 16 вересня 2013 у Wayback Machine. створено в Макарів — бізнес довідник Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.
- Культура Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine. на Офіційний сайт Макарівської районної державної адміністрації Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.
- Макарівський район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009. — С. 288—289
- У м. Макарові освячено храм на честь свт. Димитрія // інф. за 28 листопада 2007 року на Офіційний сайт Української Православної Церкви (Київський Патріархат) Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.
- Чи було насправді насильницьке захоплення УПЦ Макарівського Свято-Димитріївського храму?. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 4 листопада 2012.
- «Церковне» рейдерство триває
- Українська православна церква. Свято-Іллінська парафія (смт Макарів) Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine. на Сайт «Громадянське суспільство і влада» (інтерактивна інформаційно-аналітична система) Архівовано 8 вересня 2010 у Wayback Machine.
- Київська область. Предстоятель Української Православної Церкви освятив Свято-Іллінський храм у місті Макарів. Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine. // повідомл. за 27 серпня 2007 року на Офіційний сайт Української Православної Церкви
- http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/maka_002.xml
- Макарів // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 310
Джерела, посилання та література
- Верменич Я. В. Макарів // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с. — С. 440—441
- Макарів // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 310
- Л. І. Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» Вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік.
- В. М. Ричка «Формування території Київської землі» Київ, вид. «Нукова думка» 1988.
- Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін.; Упоряд. Букет Є. В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 130—154.
- Едвард Руліковський, «Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego», Варшава, 1885 р.
- П.Аброскін, В.Кривошея, О.Стасенко «Київщина козацька люди і долі» вид."Стилос" Київ 2004
- Макарівський район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009. — С. 282—291
- Сайт смт Макарів
- Облікова Картка на вебпорталі Верховної Ради України
- Сайт про Макарівських ребе з династії цадиків Тверських (рос.)
- Makarów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 922. (пол.)
- Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія. // матеріал за 27-10-2009 на mr-brut.livejournal.com (І ти, Брут? Нотатки здивованого журналіста)
- www.makarivets.com (Сайт шанувальників Макарівського району Київської області)
- Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.PDF
- Макарів — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)