Макарів

• 1864 — 1 880 (православних 585, римських католиків 88, євреїв 1207);
• 1887 — 3 037 (православних 1205, римських католиків 107, євреїв 1725);
• 2001 — 11 860.

Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруських городищ ІХ—ХІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень.[2][3] Біля сучасного селища проходив один зі Змієвих валів.

Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)

Городище, Макарів, на мисі лівого берега р. Здвиж

Початкова історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[4]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів.

Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), онук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника Самуеля Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.

Скульптура Данила Туптала в Макарові.

Потому великий маєток Макаревичів розділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії — князі Збаразькі, Любомирські і Харлінські, зокрема Макарів з околицями дістався Харленським (Харлінським).

Під час Хмельниччини (1648—76) Макарівський маєток Харлінських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцьким полковником Дециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотня Київського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Дмитрієм Ростовським (Данило Туптало).

За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамацьків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв Макарів у середині липня 1768 року. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено, а ватажка впіймано на храмове свято в Макарові[5].

Макарів в СРСР і за сучасності

1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року — у складі Київської області.

Пам'ятний знак Жертв Голодомору та репресій у Макарові.

У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932—33) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані.

[6].

У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.

Пам'ятник на місці розстрілу нацистами понад 300 мирних жителів у червні 1941 р.

Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». Значне на той час єврейське населення міста зазнало геноциду з боку німецьких окупантів, як і у багатьох подібних містечках України. На території Макарівського району базувалися партизанські загони С. Ковпака та М. Наумова. У відповідних карних акціях німці розгортали терор проти місцевого українського населення.

Книга «Нариси з історії Макарівського району» (2006)

У 1950—1960-х роках — спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.

Від 1956 року Макарів — селище міського типу.

Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців.

Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.

2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу[7].

Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь.

Макарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств «Господар».

Автостанція «Макарів».

Специфікація економіки зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90 % це харчова і переробна промисловість[8].

Загалом промисловість колишнього Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, ряд інших незначних виробництв.

Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. До літа 2020 року населення Макарівського району обслуговували 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування.

Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі Київщини смт Бородянці.

Медичне обслуговування населення Макарова та громади здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.

У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[9].

Дитсадок «Барвінок»

Макарівські загальноосвітні заклади:

• Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — природничо-математичний ліцей» (директор Українець Надія Миколаївна; вул. Піонерська, 3);
• Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І ступеня — районна гімназія» (директор Ащенко Надія Василівна; вул. Ватутіна, 10).

Дошкільні навчальні заклади Макарова:

• Макарівський ДНЗ «Барвінок» (вул. Ватутіна, 13);
• Макарівський ДНЗ «Теремок» (вул. Проектна, 8);
• Макарівський ЦРД «Пролісок» (вул. Проектна, 5).

Позашкільні освітні заклади в Макарові:

• Центр творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала (керівник Кубай Наталя Михайлівна; вул. Димитрiя Ростовського, 37);
• Дитячо-юнацька спортивна школа (директор Вдовиченко Сергій Григорович; вул. Д. Ростовського, 27);
• Міжшкільний навчально- виробничий комбінат (директор Герасименко Михайло Олексійович; вул. Д. Ростовського, 60).

На базі колишнього дитячого будинку «Барвінок» у 2011 році було створено новітній заклад — Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії»[10]

Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі.

Логотип газети «Макарівські вісті»

Місцеві засоби масової інформації у Макарові[11]:

• газета «Макарівські вісті» — видається з 1932 року;
• ТРК «Авіс» — засновником і керівником є Вареник Юрій Олександрович; мовлення здійснюється 4 години на добу щоденно, окрім понеділка; фактичне покриття включає не лише колишній Макарівський, а й колишній Бородянський та Фастівський райони.
• приватна суспільно-політична газета «Рідні Обрії»[12].

Дві основні православні церкви Макарова:

Свято-Дмитріївська церква

• Свято-Дмитріївська церква — храм на честь Святителя Дмитрія, митрополита Ростовського Української Православної церкви Київського Патріархату почали будувати в 2004 році; освячення храму здійснив 10 листопада 2007 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архиєпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, благочинного району та настоятеля протоієрея Богдана Лисиченка, чисельного духовенства міста Києва та єпархії[15]. 27 жовтня 2010 року настоятель храму в ім'я святителя Димитрія Ростовського протоієрей Богдан Лисиченко перейшов до Української Православної Церкви (Московського патріархату) і, змінивши установчі документи, перевів у цей патріархат Свято-Димитріївську церкву. Представники УПЦ КП назвали це «рейдерським захопленням». Конфлікт не вичерпано й досі[16][17].
• Свято-Іллінська церква (УПЦ МП) — як парафія (Свято-Іллінська) у Макарові бере початок у XIX столітті; існував дерев'яний храм, зведений 1881 року на місці більш давньої церкви середини 18 століття, збудованоЇ, у свою чергу, на місці ще більш давнього храму. Будівництво кам'яної церкви для потреб відновленої 1991 року релігійної громади під патронатом УПЦ МП[18] було розпочато на початку 1990-х років; освячено храм у серпні 2007 року[19].

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Іллі м-ка Макарів Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[20].

Барельєф на фасаді Макарівського районного будинку культури

Старий виробничий корпус хлібзаводу

У центральній частині селища збереглися окремі споруди забудови часів Російської імперії. Найбільшими є виробничі приміщення Макарівського хлібзаводу — два прибудовані один до одного двоповерхові виробничі корпуси із відповідним оформленням фасадів. Ці споруди в минулому були броварнею — пивоварним заводом..

Окрім того, декілька житлових будинків межі ХІХ-ХХ століть збереглися на початку вулиці Фрунзе.

Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі.

Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій та учасників німецько-радянської війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій.

Відомі уродженці Макарова:

• Туптало Данило Савич (Димитрій Ростовський, Туптало Данило, Туптало Дмитро) (грудень 1651, Макарів, Київщина — 28 жовтня ст. ст. 1709, Ростов) — святий, митрополит Ростовський та Ярославський, церковний діяч, вчений, письменник і проповідник. Український письменник, історик, богослов і релігійний діяч.
• Паламаренко Анатолій Несторович (народився 12 липня 1939) — майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.
• Потапенко Олексій Володимирович (1978—2014) — Герой України, що загинув на Сході.
• проживав Василець Олександр Кузьмович (1978—2014) — герой АТО.

У Макарові багато років жив радянський поет Б. Д. Палійчук[21], нині проживає член Спілки композиторів України, лауреат премій імені Л. Ревуцького, І. Огієнка, Б. Лятошинського, М. Лисенка, автор численних симфонічних та оперних партитур композитор В. І. Степурко.

• 
  Центральна площа Макарова.
• 
  У центрі селища.
• 
  Поштамт і Макарівське відділення Укртелекому
• 
  Свято-Іллінська церква (УПЦ МП).
• 
  Площа біля автостанції
• 
  Макарівська картинна галерея
• 
  р.Здвиж в Макарові

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Верменич Я. В. Макарів // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с. — С. 440—441
• Макарів // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 310
• Л. І. Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» Вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік.
• В. М. Ричка «Формування території Київської землі» Київ, вид. «Нукова думка» 1988.
• Ащенко Н. В., Букет Є. В., Нетреба Д. С. та ін.; Упоряд. Букет Є. В. Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. — Київ: «Логос», 2006. — С. 130—154.
• Едвард Руліковський, «Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego», Варшава, 1885 р.
• П.Аброскін, В.Кривошея, О.Стасенко «Київщина козацька люди і долі» вид."Стилос" Київ 2004
• Макарівський район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009. — С. 282—291
• Сайт смт Макарів
• Облікова Картка на вебпорталі Верховної Ради України
• Сайт про Макарівських ребе з династії цадиків Тверських (рос.)
• Makarów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 922. (пол.)
• Макарів. На Київськім Поліссі перлинонька сія. // матеріал за 27-10-2009 на mr-brut.livejournal.com (І ти, Брут? Нотатки здивованого журналіста)
• www.makarivets.com (Сайт шанувальників Макарівського району Київської області)
• Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.PDF
• Макарів — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)