Ісаченко Борис Лаврентійович

Ісаченко Борис Лаврентійович (нар. 2 (14) червня 1871(18710614) — 17 листопада 1948) — український та російський мікробіолог та ботанік; родом з Херсонщини[2], працював у Петербурзі й Москві; член АН УРСР та СРСР, директор Інституту мікробіології АН СРСР; праці про бактерії Льодовитого океану й Чорного моря, значення мікроорганізмів у геологічних процесах. Академік АН УРСР (13.02.1945). Член-кореспондент АН СРСР з 1929, академік з 1946. Заслужений діяч науки СРСР (1936).

Ісаченко Борис Лаврентійович
Народився 2 (14) червня 1871(1871-06-14)
Санкт-Петербург
Помер 17 листопада 1948(1948-11-17) (77 років)
Москва
Поховання Введенське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність ботанік
Alma mater Петербурзький університет
Галузь мікробіологія і ботаніка
Заклад Q4201601?
Звання Професор
Ступінь доктор біологічних наук
Членство НАН України і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: Академік АН УРСР (13.02.1945)
Родичі Alexander Issatschenkod і Tatjana Gsovskyd
Нагороди

Роботи у Вікіджерелах

Автор найменувань низки ботанічних таксонів. В ботанічній номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Issatsch.»[3].

Біографія

Народився 14 червня 1871 в Санкт-Петербурзі в сім'ї вихідця з України Ісаченка Лаврентія Лаврентійовича і Софії Федорівни Ільїної. В 1884 р. його батько влаштувався нотаріусом в м. Миколаєві[4], де Борис навчався в Олександрівській класичній гімназії, яку закінчив у 1891.

В тому ж році поступив в Петербурзький університет[5]. Будучи студентом взяв участь у відрядженні до Херсонської та Бесарабської губернії (1894) для дослідження причин поширення в них грибів-паразитів. Університет закінчив в 1895 з дипломом 1-го ступеня. За роботи «К гистологии Pholiota aurea Fr.» і «Паразитные грибы Херсонской губернии» був премійований Радою університету і залишений при університеті для підготовки до професорського звання.

Кілька семестрів навчався за кордоном — в Лейпцизькому (1896), Бернському (1913) і Марбурзькому (1914) університетах, а також в Політехнікумі в Дельфті (1896)[5].

У 1900—1930 працював завідувачем відділу у Санкт-Петербурзькому ботанічному саду (пізніше — Ботанічний інститут АН СРСР). Одночасно на викладацькій роботі у вузах Санкт-Петербурга: у 1900—1929 — приват-доцент, професор (з 1918) університету та у 1904—1937 — професор, декан, ректор (1920—1921) сільськогосподарського інституту.

У 1918—1929 завідував організованою ним кафедрою мікробіології ЛДУ.

1917—1930 — директор Головного ботанічного саду АН СРСР.

У 1929—1937 — завідувач відділу Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Ленінград-Москва).

З 1937 і до кінця життя — директор Інституту мікробіології АН СРСР у Москві (у воєнні роки перебував з Інститутом у м. Фрунзе (нині — Бішкек)). Водночас у 1944-48 працював у Інституті мікробіології АН України[6][7].

Був арештований у 1937—1939 роках.

Примітки
  1. IPNI.  Issatsch..
  2. Універсальний словник-енциклопедія
  3. Персональна сторінка на сайті IPNI
  4. Г. А. Заварзин. К 125-летию со дня рождения академика Б. Л. Исаченко // Вестник РАН. — Том 66, № 6, 1996. — с. 522
  5. Ісаченко Б. Є. Історична довідка
  6. Учені відділу сільськогосподарських наук Академії наук УРСР
  7. Історія Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України www.imv.kiev.ua

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.