Ісаченко Борис Лаврентійович
Ісаченко Борис Лаврентійович (нар. 2 (14) червня 1871 — 17 листопада 1948) — український та російський мікробіолог та ботанік; родом з Херсонщини[2], працював у Петербурзі й Москві; член АН УРСР та СРСР, директор Інституту мікробіології АН СРСР; праці про бактерії Льодовитого океану й Чорного моря, значення мікроорганізмів у геологічних процесах. Академік АН УРСР (13.02.1945). Член-кореспондент АН СРСР з 1929, академік з 1946. Заслужений діяч науки СРСР (1936).
Ісаченко Борис Лаврентійович | |
---|---|
| |
Народився |
2 (14) червня 1871 Санкт-Петербург |
Помер |
17 листопада 1948 (77 років) Москва |
Поховання | Введенське кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | ботанік |
Alma mater | Петербурзький університет |
Галузь | мікробіологія і ботаніка |
Заклад | Q4201601? |
Звання | Професор |
Ступінь | доктор біологічних наук |
Членство | НАН України і Академія наук СРСР |
Відомий завдяки: | Академік АН УРСР (13.02.1945) |
Родичі | Alexander Issatschenkod і Tatjana Gsovskyd |
Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах |
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. В ботанічній номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Issatsch.»[3].
Біографія
Народився 14 червня 1871 в Санкт-Петербурзі в сім'ї вихідця з України Ісаченка Лаврентія Лаврентійовича і Софії Федорівни Ільїної. В 1884 р. його батько влаштувався нотаріусом в м. Миколаєві[4], де Борис навчався в Олександрівській класичній гімназії, яку закінчив у 1891.
В тому ж році поступив в Петербурзький університет[5]. Будучи студентом взяв участь у відрядженні до Херсонської та Бесарабської губернії (1894) для дослідження причин поширення в них грибів-паразитів. Університет закінчив в 1895 з дипломом 1-го ступеня. За роботи «К гистологии Pholiota aurea Fr.» і «Паразитные грибы Херсонской губернии» був премійований Радою університету і залишений при університеті для підготовки до професорського звання.
Кілька семестрів навчався за кордоном — в Лейпцизькому (1896), Бернському (1913) і Марбурзькому (1914) університетах, а також в Політехнікумі в Дельфті (1896)[5].
У 1900—1930 працював завідувачем відділу у Санкт-Петербурзькому ботанічному саду (пізніше — Ботанічний інститут АН СРСР). Одночасно на викладацькій роботі у вузах Санкт-Петербурга: у 1900—1929 — приват-доцент, професор (з 1918) університету та у 1904—1937 — професор, декан, ректор (1920—1921) сільськогосподарського інституту.
У 1918—1929 завідував організованою ним кафедрою мікробіології ЛДУ.
1917—1930 — директор Головного ботанічного саду АН СРСР.
У 1929—1937 — завідувач відділу Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Ленінград-Москва).
З 1937 і до кінця життя — директор Інституту мікробіології АН СРСР у Москві (у воєнні роки перебував з Інститутом у м. Фрунзе (нині — Бішкек)). Водночас у 1944-48 працював у Інституті мікробіології АН України[6][7].
Був арештований у 1937—1939 роках.
Примітки
- IPNI. Issatsch..
- Універсальний словник-енциклопедія
- Персональна сторінка на сайті IPNI
- Г. А. Заварзин. К 125-летию со дня рождения академика Б. Л. Исаченко // Вестник РАН. — Том 66, № 6, 1996. — с. 522
- Ісаченко Б. Є. Історична довідка
- Учені відділу сільськогосподарських наук Академії наук УРСР
- Історія Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України www.imv.kiev.ua
Посилання
- Історія Національної академії наук України (1941—1945): Частина 2. Додатки / Редкол.: О. С. Онищенко (відп. ред.) та ін.- К., 2007., стор. 195
- Ісаченко Б. Л. // Інститут мікробіології і вірусології НАН України, стор. 4
- Исаченко Б. Л. // БСЭ (рос.)
- История в лицах. Б. Л. Исаченко spbgau.ru (рос.)
- Ісаченко Б. Л. на сайті Архіву РАН www.isaran.ru (рос.)