Ісаєнко Микола Андрійович
Микола Андрійович Іса́єнко (народився 18 грудня 1915 в селі Лихачеві зараз Носівського району Чернігівської області — помер 20 листопада 1996) — Герой Радянського Союзу, танкіст.
Микола Андрійович Ісаєнко | |
---|---|
![]() | |
Народження |
18 грудня 1915 Лихачів |
Смерть |
20 листопада 1996 (80 років) Чернігів |
Країна | Російська імперія, СРСР, Україна |
Рід військ | Танкові |
Звання | старший лейтенант |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди | |
![]() |
Освіта
- Ніжинський технікум механізації сільського господарства (1938)
- Полкова школа за місцем проходження служби (1944)
- Вища партійна школа при ЦК КП України (1950)
Сім'я
- дружина (дівоче прізвище Довгаль) Феодора Павлівна (1919–2001).
- Донька — Людмила (1955) та онука Марина (1983) нині проживають у місті Чернігові.
Військова кар'єра
У Радянській армії служив з 1938 по 1946 рік.
Брав участь у бойових діях радянсько-фінської війни (1939–1940). Воював із фашистськими загарбниками на фронтах Німецько-радянської війни (1941–1945) у складі Ленінградського фронту та третього і другого українських фронтів.
На початку війни займав посаду командира танка. Закінчив військову службу на посаді командира другої танкової роти 177 танкового полку, 64 механізованої бригади, 7 механізованого корпусу у званні старшого лейтенанта.
Був поранений на Ленінградському фронті 17 вересня 1941, тяжко поранений на 2 Українському фронті 15 квітня 1945.
Цивільна кар'єра
До служби у Червоній армії працював на посаді техніка у МТС Носівського району, а після навчання у вищій партійній школі при ЦК КП України (1947–1950) — першим секретарем Менського райкому партії (1950–1960).
З 1961 року проживав у місті Чернігові. Працював на посадах — інструктора обкому комуністичної партії України, заступника начальника обласного управління сільського господарства, голови обласного комітету профспілки робітників і службовців сільського господарства і заготівель та на інших керівних посадах.
З 1986 року — пенсіонер.
![](../I/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%8F_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83_%D0%86%D1%81%D0%B0%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%9C.%D0%90.%252C%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%252C_5%252C_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5_%C2%AB%D0%AF%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%C2%BB%252C_%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%8F%252C_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%87_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%B2%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83.jpg.webp)
Похований у місті Чернігові на Яцевському цвинтарі.
Нагороди
- орден Леніна;
- орден Червоного Прапора (15 травня 1945, наказ командувача БТМВ другого Українського фронту);
- орден Вітчизняної війни 1 і 2 ступенів (12 травня 1945, наказ 7МК 09/Н);
- орден Трудового Червоного Прапора;
- медаль За відвагу (21 вересня 1941, наказ першої танкової дивізії 09/H);
- медаль «За оборону Ленінграда»
- Звання Героя Радянського Союзу із врученням золотої зірки присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР, від 15 травня 1946 року, № 6683 — за мужність та відвагу, проявлені при виконанні бойового завдання поблизу села Чейч, що у Чехословаччині
Джерела
- Архів МО СССР, формуляр 33
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. — Т. 1, — М. : Воениздат, 1987
- Спогади доньки Героя — Людмили Миколаївни