Ісик Іван Васильович

Іва́н Васи́льович І́сик (20 січня 1984 14 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.

Ісик Іван Васильович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 20 січня 1984(1984-01-20)
Дрогобич
Смерть 14 вересня 2014(2014-09-14) (30 років)
помер від поранень
Поховання Дрогобич
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєвий шлях

Народився 1994 року в місті Дрогобич. Закінчив дрогобицьку спеціалізовану школу № 2. У Вищому професійному училищі № 19 м. Дрогобича здобув професію кухаря-кондитера.

Брав участь у Революції Гідності, від рідні це приховував, волонтер в січні-березні 2014-го.

У часі війни доброволець, з кінця липня — кухар, номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Львів».

5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців 2-ї роти батальйону біля села Весела Гора. До колони вийшли люди з українським прапором, коли машини зупинилися, по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Поранених добивали пострілами. Іван Ісик з важкими опіками потрапив до полону. Помер в лікарні Луганська. Через місяць волонтери змогли повернути тіло Івана.

17 жовтня похований в місті Дрогобич, Алея Слави кладовища. 16-17 жовтня в Дрогобичі оголошено днями трауру.

Без Івана лишилася донька Ольга 2005 р. н.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • почесний громадянин Дрогобича (посмертно)

22 грудня 2014 року в Дрогобичі на фасаді будівлі Вищого професійного училища № 19 (вулиця Михайла Грушевського, 59), відкрито меморіальну дошку Олегу Ушневичу, Ігорю Борису та Івану Ісику.[1]

Примітки

  1. Меморіальні дошки Героям у ЗПТО Львівщини. Сайт пам'яті (укр.). 26 лютого 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.