Бої за Луганський аеропорт

В середині липня 2014 року командування сектору «А» прийняло рішення про розблокування Луганського аеропорту. Пробиття коридору дозволило забезпечити захисникам аеропорту постачання боєприпасів та продовольства та розширити контрольовану зону безпеки,[4] а в подальшому — і оточити сам Луганськ.[вин 5]

13 липня о 4:00 ранку[8] колона військ Збройних сил України вийшла зі Щастя і, подолавши 75 км, мала дістатися аеропорту.[вин 6]

Були сформовані два рейдових загони. Перший, під командуванням полковника Андрія Ковальчука, мав підрозділи 80-ї бригади, механізовану роту 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади і танкову роту 1-ї танкової бригади. Другий рейдовий загін мав йти одразу за першим — це була 3-тя батальйонна тактична група 80-ї бригади під командуванням заступника командира бригади полковника Володимира Шворака.[3] Маршрут прокладався польовими дорогами, спеціально уникаючи великих населених пунктів, які на той час контролювалися проросійськими угрупованнями.[3]

В авангарді сил, які мали пробити шлях, знаходився загін 8-го полку спецпризначення. 24 спецпризначенці мали 3 БТР, і були також посилені двома танками.[9] Під час висування виявилося, що спланований у штабі маршрут колони пролягав через с. Сабівка,[3] через слабкий 5-тонний міст, що не витримав би ні танк, ні САУ.[9] Було прийняте рішення наводити понтонний міст через річку. Інженери витратили близько 40 хвилин, проте так і не змогли навести переправу.[вин 7] Рейдовий загін простояв понад годину без руху, і цього часу вистачило щоб по позиціям українських сил бойовики завдали удар РСЗВ Град. Залп був неточним, ліг з перельотом,[9] проте другий рейдовий загін на чолі зі Швораком повернувся назад, маючи кількох чоловік пораненими.[3] Перший загін продовжив виконання завдання, змінивши маршрут і використавши інший міст неподалік.[3]

Зовнішні відеофайли
	1. Russian Roulette (Dispatch 59) Наслідки бою біля с. Розкішне. Vice News, 14 липня 2014.

Неподалік аеропорту, при переїзді через естакаду в районі с. Розкішне,[8] колона потрапила у засідку. Бронетранспортер у голові колони був підбитий проросійськими силами і загорівся,[вин 8] заблокувавши колону із 40 одиниць української техніки на автотрасі. Голова колони знаходилася на узвишші естакади над навколишнім рельєфом,[вин 9] але хвіст перебував в улоговині між двох пагорбів.[вин 10] Колона годину стояла в ущелині, і по ним вже почали пристрілювати міномет, поки за наказом Андрія Ковальчука танк не скинув рештки бронетранспортера вбік, розблокувавши шлях колоні далі. Під час бою танк «Булат» 1 ОТБр, під керівництвом Олександра Мороза і з навідником Федором Матюшею, що був в голові колони разом із спецпризначенцями, дістав два влучання — від другого він зайнявся, палаючий танк пішов далеко в поле, механік-водій Сергій Дусь загинув.[вин 11][9] Колона після естакади повернула праворуч і пішла далі, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк і за вказівками полковника Анатолія Таранюка полями вийшли до аеропорту.[8][11] У бою загинули 4 артилеристи 80-ї бригади: вони були у вантажівці, яка вибухнула неподалік БТРа.[вин 12] Андрій Ковальчук дістав поранення у руку.[вин 13]

Колона дісталася аеропорту вночі, а вже до ранку 14 липня аеропорт зазнав сильного удару системами залпового вогню бойовиків, і станом на 9 ранку переважна більшість автотехніки згоріла.[вин 14] Ситуація в аеропорту значно погіршувалася і десантники опинилися у скрутному становищі, проте 20 липня українські війська у секторі силами 24-ї механізованої бригади і батальйону «Айдар» почали великий наступ під Луганськом, звільнивши серію населених пунктів — Георгіївку, Новосвітлівку, Хрящувате.[вин 15]

Зовнішні відеофайли
	1. Луганский аэропорт Стан аеропорту на 11 серпня 2014.

20 липня 2014 року група 8-го полку спецпризначення на двох «Уралах» під керівництвом майора Олександра Петраківського забезпечувала проходження військової колони техніки ЗСУ та сил батальйону «Айдар» до Луганського аеропорту.[12] Один з «Уралів», з групою бійців чисельністю 14 чоловік,[13] під керівництвом Петраківського, потрапив у засідку: вантажівку обстріляли з двох сторін. Машина не зупинилася, бійці відстрілювалися на ходу, пролетівши крізь ворожий блокпост і скосивши вогнем бойовиків. Проте у групи з'явилися втрати: Андрій Василишин зазнав смертельного поранення, був поранений кулеметник. Коли «Урал» зупинився, група зайняла кругову оборону, проте їх почали обстрілювати з міномета. Одна з мін влучила в кабіну автомобіля, уламками поранило значну частину бійців.[14] Поранень в голову зазнав і командир групи, Олександр Петраківський, проте продовжив керувати боєм.[12] Під час бою зазнав поранення і Павло Ільчук, якого не змогли врятувати. Всього бій тривав 5 годин, до затиснутих вогнем спецпризначенців змогла прорватися група евакуації на БТР і «Уралі».[14]

16 серпня 2014 року, під Красним, відбувся бій, в якому на боці проросійських бойовиків виступили кадрові російські підрозділи.[15] Бійці 80 ОАеМБр помітили штурмову групу десантників в уніфікованій амуніції, що злагоджено рухались у бойових порядках за трьома одиницями БТР. Зробивши запит на вогонь мінометної батареї 128-ї бригади, бійці коригували вогонь, вдало накривши 2 бронетранспортери. Супротивник відступив до лісу, але вогонь українських мінометів дістав їх і там, спричинивши детонацію.[16]

Після цього позиції українських військ були визначені противником — по ним був нанесений артилерійський удар з БМ-21 «Град». Одна з ракет влучила у бліндаж, де загинуло 9 десантників 80-ї бригади і танкіст 24-ї бригади.[16][17]

17 серпня на одній з висот поранено Вадима Сухаревського, командира роти 80 ОАеМБр.[16]

За кілька днів до 31 серпня проросійські сили спробували взяти штурмом український опорний пункт, ймовірно 128-ї бригади, у семи кілометрах на схід від аеропорту, неподалік Новоганнівки,[18][19][20] силами щонайменше 3-х бронетранспортерів за підтримки піхоти. Штурм зняли на відео — підрозділи батальйону «Заря» у бойових порядках рухались з бронетранспортерами, що були передані з 23-ї мотострілецької бригади (БТРи мали тактичне маркування бригади і типовий великий напис «ЛНР» на кормі)[21] і зазнали контратаки українського танку, який підбив 2 бронетранспортери.

Зовнішні відеофайли
	1. Наступление сил ЛНР на позиции ВСУ Невдала атака батальйону «Заря» на опорний пункт неподалік Новоганнівки.

На кінець серпня 2014 року у секторі знаходилося 1,5—2 тис. українських військових.[22][вин 16][24] Безпосередньо аеропорт тримали близько 300—400 десантників, без артилерії.[вин 17][вин 18][вин 19]

В результаті наступу регулярних російських військ, оперативна група захисників аеропорту потрапила в оточення. Під аеропортом діяли сили з'єднань 104-го десантно-штурмового полку, 136-ї мотострілецької бригади і 200-ї мотострілецької бригади РФ. Підтримку їм надавали бійці 3-ї бригади спецпризначення РФ.[26]

Свідчення українських десантників, зокрема Вадима Сухаревського,[27] пізніше підтвердились аналізами ІнформНапалм та Bellingcat — у боях за Луганський аеропорт 136-та мотострілецька бригада використовувала танки Т-90А.[28][29] Підрозділи 200-ї мотострілецької бригади здійснювали штурм на танках Т-72Б3.[30]

Остаточний штурм аеропорту відбувся 31 серпня. В той день, з самого ранку, до роти українських танків організовано пішли з позицій у аеропорту, залишивши десантників без підтримки.[вин 20] Російська бронетехніка викотилася на злітну смугу, підійшла до залишків укріплень і терміналу аеропорту, слідом йшла піхота. Проте зачистку приміщень робити не наважувалися.[вин 21] З початку дня десантники втратили 13 чоловік загиблими.[вин 22] Андрій Ковальчук, командир 80-ї бригади, сам перебуваючи в аеропорту, зробив запит командуванню на завдання артилерійського удару по позиціям аеропорту.[вин 23] Завдяки роботі української артилерії, бронетехніка і жива сила супротивника відійшли. Українські десантники вийшли з аеропорту в ніч на 1 вересня, під покровом ночі здійснивши піший марш на 17 кілометрів.[вин 24]

• 1 вересня 2014 речник АТО повідомив про вихід українських військ з аеропорту.[31] За словами Лисенка, при виході десантники знищили 2—7 бронетранспортерів та танків.[32][33][34]

Руїни терміналу Луганського аеропорту. 4 вересня 2014.

Під час штурму аеропорту російські війська використали самохідні міномети великої потужності 2С4 «Тюльпан» калібру 240 мм. За словами міністра оборони Валерія Гелетея, ці важкі міномети завдали двох ударів по аеропорту.[35] Два міномети «Тюльпан» зафіксовані на фото поряд з військовослужбовцями 15-ї мотострілецької бригади РФ, які позували біля колони з військовою технікою з написами «ЛНР».[36]

Подібні міномети здатні вести вогонь тактичними ядерними боєприпасами надмалої потужності, і за словами міністра, ймовірність застосування таких боєприпасів Росією є, але перевірити це неможливо через втрачений контроль над аеропортом:[37]

Моя нещодавня заява щодо можливого застосування російськими військами ядерних боєприпасів проти сил АТО, була пов'язана з наявною на той час інформацією про те, що Росія завезла на територію Луганської області, та використовує проти українських військовослужбовців самохідні міномети 2С4 «Тюльпан». Особливістю цієї потужної зброї є те, що окрім фугасних та активно-реактивних мін, самохідний міномет може вести вогонь надмалими ядерними боєприпасами потужністю менше 1 кт. Перевірити, чи застосовувався ядерний, або інші невідомі нам боєприпаси об'ємної дії, можуть лише відповідні фахівці, на озброєнні яких є спеціальне обладнання, що дозволить зокрема перевірити радіаційний фон місцевості. На превеликий жаль, зараз ми не можемо цього зробити оскільки луганський аеропорт на теперішній час контролюють терористи та російські військовослужбовці.

— Валерій Гелетей, 20 вересня 2014

Документальне:

• Кіборги Луганського аеропорту. 1 частина // Телеканал 2+2, 7 квітня 2016
• Кіборги Луганського аеропорту. 2 частина // Телеканал 2+2, 8 квітня 2016
• Луганський форпост (дзеркало) // For-Post, 1+1 2018