Ісламофашизм

Категоричне заперечення загальнолюдських ряду цінностей і схильність ісламістів до радикальних методів боротьби[5][6] проти того, що Усама бен Ладен раніше і інші ісламісти сьогодні називають «вторгненням невірних» і «окупацією мусульманських земель»[7], дали підставу ряду вчених, публіцистів і політиків ввести в обіг термін «ісламофашизм». Цей термін вперше використав французький історик ісламу, марксист Максим Родинсон, визначив їм режим ісламської революційної диктатури в Ірані після подій 1979 року[2]. Родінсон пише в Le Monde, що такі рухи, як послідовники Хомейні і «Брати-мусульмани» є однією з форм «архаїчного фашизму»[3].

Відомий філософ Френсіс Фукуяма в 2002 році стверджував, що сьогоднішній «конфлікт цивілізацій» — це не просто боротьба з тероризмом і не боротьба з ісламом як релігією, а швидше «боротьба з ісламофашизмом», тобто з радикально нетерпимою і антигуманною доктриною, яка набула поширення у багатьох частинах ісламського світу і заперечує цінності всієї цивілізації[8][9].

Також вважає виправданим застосування такого терміну до радикального ісламу, наприклад, викладач в області ісламських досліджень і порівняльного релігієзнавства Університету Каліфорнії доктор Майлз Рутвен. Він вперше застосував цей термін ще 8 вересня 1990 року в газеті The Independent[3][10].

Після здійснення великомасштабних терактів 11 вересня в Нью-Йорку, термін «ісламофашизм» популяризований у США журналістом Крістофером Гітченсом[11], а потім використаний президентом США Джорджем Бушем в офіційній заяві[12]

Відома газета The Washington Times в редакційній статті «Це фашизм» поставила знак рівності між «філософськими поглядами Гітлера, Муссоліні, лідерів імперіалістичної Японії та інших фашистських режимів» і «філософією Аль-Каїди, Хезбалли, Хамасу і багатьох інших типів ісламізму в світі»[13].

У провідних університетах США пройшла з 22 по 26 жовтня 2007 р. «тиждень проти исламофашизма» і супроводжувалася показом документальних фільмів і розповсюдженням літератури про радикальний іслам і ісламських терористичних організаціях[14].

Безліч схожих рис у ісламізму і таких тоталітарних ідеологій, як націонал-соціалізм і сталінізм, бачить американський політолог Марк Александер[15]. Алжирський письменник Буале Сансан (англ.) вважає, що між ісламізмом і націонал-соціалізмом дуже багато спільного: прагнення до завоювання не тільки розуму, але і територій, а також ідея знищення всіх, хто не підкоряється цій ідеології[16].

Євген Примаков вважав, що існує ісламський екстремізм, а не исламофашизм, оскільки, на його думку, фашизм будується на націоналізмі[17]. Аналогічний аргумент висуває дослідник ісламу Реза Аслан[18].

Відомий американський історик ісламу і експерт із тероризму Данієль Пайпс, коментуючи полеміку навколо цього терміна, написав, що слово «фашист» у контексті обговорення радикального ісламу вводить в оману[13]:

Деякі критики стверджують, що термін використовується для пропаганди[19]. Зокрема, Джозеф Зібраний (англ.) пише, що Аль-Каїду називають фашистською, використовуючи слово «фашистський» як синонім слова «огидний»[20].

• Norman Podhoretz. World War IV: the long struggle against Islamofascism. — New York : Doubleday, 2007. — 240 p. — ISBN 978-0385522212.
• Mike Evans. The Final Move Beyond Iraq: The Final Solution While the World Sleeps. — FrontLine, 2007. — 360 p. — ISBN 978-1599791883.

• Ісламізм
• Критика ісламу
• Ісламофобія
• Джихад
• Шаріат
• Ісламська держава