Історія Вануату

Першими людьми на островах Вануату згідно з археологічними дослідженнями були представники археологічної культури лапіта. Вони з'явились на північних островах Вануату десь наприкінці 2 тис. до н.е. - близько 1300-1200 рр. до н.е. Пізніше - близько середини 1 тис. до н.е. на островах з'явились предки сучасного населення Вануату - меланезійці, які поступово витіснили представників культури лапіта - предків сучасних полінезійців на схід - на острови Фіджі, Тонга і Самоа.

Вперше острови відкрив іспанський мореплавець Педро Фернандес де Кірос у 1606 р. Він назвав один з них Еспіриту-Санто (Святий Дух). У 1768 р. на островах побував француз Луї Антуан де Бугенвіль. У 1774 р. їх відвідав британець Джеймс Кук і назвав Нові Гебриди, порівнівши їх з шотландськими Гебридськими островами. Починаючи з 30-х рр. 19 ст. торгівля сандаловим деревом притягувала на острови європейських купців. З'явились християнські місіонери, які зазнавали нападів місцевих жителів. Так, наприклад, у 1839 р. місцеві канібали убили та з'їли англійського протестанського місіонера Джона Вільямса. У свою чергу, європейці занесли на острови свої хвороби, від яких померло чимало корінного населення.

Нові Гебриди були поставлені під контроль британсько-французької військової комісії 16 листопада 1887 р. 20 жовтня 1906 р. вони стали спільним володінням (кондомініумом цих двох держав. На островах було 2 губернатори - від Франції та від В.Британії. Під час 2-ї світової війни у 1940 р. французька влада Нових Гебридів однією з перших французьких колоній перейшла на бік Вільної Франції, а у 1942 р. стала базою коаліційних військ, що воювали проти Японії.

В колоніальний період британська і французька влади набирали місцевих жителів на роботу на плантаціях Австралії, Фіджі, Самоа і Нової Каледонії. Натомість землю скуповували європейці, а на острови завозили робітників - в'єтнамців. У 1963 р. місцеві мешканці створили свою першу політичну організацію - На-Гріамель, яка боролась проти скуповування європейцями більше третини землі на о.Еспіриту-Санто. У 1972 р. англомовні меланезійські протестанти сформували Партія Вануаку. В листопаді 1975 під її тиском скликано перший представницький орган островів - асамблея. 11 січня 1978 р. було сформовано перший уряд Нових Гебридів на чолі з Дж. Калсакау. 22 грудня 1978 р. на цій посаді його заступив священник Жерар Лейманг, а 29 листопада 1979 - Волтер Ліні.

30 липня 1980 проголошено незалежність Республіки Вануату, тоді ж прийнято чинну конституцію держави. Першим президентом став Ж.Калькоа (він прийняв ім'я А.Сокоману). Наприкінці 1988 р. Сокоману заарештували (за звільнення з посади прем'єр-міністра В.Ліні) як державного зрадника. 30 січня 1989 р. президентом став Ф.Тимаката. В 1993 циклон завдав країні величезних збитків. Політична ситуація в країні вирізняється нестабільністю: часто змінюються уряди.

• І.І.Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -608с. с.75-76.
• Большой энциклопедический справочник.:Перевод с английского. Москва. ООО «Издательство Астрель». 2001. -944с. с.83-84.