Нова Каледонія

Острів відкритий Джеймсом Куком У 1774 році, названий за древнім найменуванням батьківщини його предків, Шотландії — Каледонія.

Заселений близько 3500 років тому[3]. Історія острова до контактів з європейцями простежується до XIII століття до н. е. завдяки знайденим У 1917 році залишкам древньої кераміки.

Активне проникнення європейців на Нову Каледонію почалося в 1840-х роках — торговці сандаловим деревом, а також англійські та французькі місіонери. Франція оголосила острови Нової Каледонії своїм володінням в 1853 році, і з 1864 по 1896 роки французький уряд висилав у цю колонію засуджених злочинців, серед них, революціонерку Луїзу Мішель. На острові французами були заведені плантації кави й кокосових пальм, потім (з кінця XIX століття) розпочато видобуток мінеральних ресурсів — нікелю, кобальту, хрому, заліза, марганцю, золота, свинцю тощо.

У 1946 році Нова Каледонія отримала статус заморської території Франції. У 1980-х — початку 1990-х років відбувалися заворушення, організовані частиною аборигенного населення (меланезійцями) під гаслом надання острову незалежності.

Мапа Нової Каледонії з CIA World Factbook

Нова Каледонія з космосу

«Baie des Tortues» («Затока черепах») коло «La roche percée» («Пробитої скелі»)

Нова Каледонія знаходиться в південно-західній частині Тихого океану і омивається з півночі Кораловим морем; займає кілька островів: Нова Каледонія, архіпелаг Белепа, архіпелаг Луайоте, Острови Пен (Куничі), архіпелаг Честерфілд, острів Волпол; острови Меттью і Гантера оскаржуються Вануату. Нова Каледонія знаходиться за 1200 км на схід від Австралії, 1500 км на північний захід від Нової Зеландії. У 500 км на північний схід від Нової Каледонії — Вануату.

Нова Каледонія — це подовженої форми гористий острів. Берегова лінія сильно порізана, особливо на заході, і облямована кораловими рифами, які створюють бар'єрний риф довжиною понад 600 км. Рельєф: на заході — горбисті рівнини і низькі гірські пасма, на сході — гори, посічені крутими ущелинами. Місцями схили розділені плоскими пенепленами, максимальна висота 1628 м. Клімат тропічний.

Нумеа — столиця країни, місто Нумеа, єдине «справжнє місто» країни і один із найколоритніших населених пунктів Меланезії. Зовсім крихітний за європейськими мірками (60 тис. жителів), він має свою привабливість. Від пляжу Енс-Вата на півдні до північних передмість Кутіу і Яхо, Нумеа тягнеться аж на 15 км. Центром міста є зелена Центральна площа, навколо якої крутиться все ділове і культурне життя столиці. Хайенна розташована на східному узбережжі острова, яке відокремлене від західного гірськими хребтами, що досягають деколи 1500-метрової висоти, і знаходиться під впливом вологих тихоокеанських пасатів, що дмуть зі сходу. Тому всюди тут — буйна тропічна рослинність. Пейзажі дуже мальовничі, з обривистих гір спадають водоспади, найбільший із них — Тао.

Узбережжя острова Ліфу порізане глибокими бухтами з білосніжними піщаними пляжами. Море тут особливо яскравого блакитного кольору. Весь острів суцільно вкритий тропічними лісами, ніби спеціально створеними для піших і верхових прогулянок. Тут варто відвідати ванільну плантацію, містечко Хнатало — центр однойменного племені з найбільшою канацькою хатиною і характерною колоніальною церквою, красиву бухту Джокін з морськими гротами й каплицю Нотр-Дам Лурдську, яка стоїть на краю високого пагорба, що обривається в океан. У сусідній бухті зазвичай кидають якір круїзні лайнери, що прибувають до острова. На Ліфу добре зупинитися неподалік від Ве, столиці острова, в бунгало Drehu Willage, в якому завжди можна зустріти людей з усіх кінців світу.

Острів Іль-де-Пе — перлина Нової Каледонії — своїми підводними красотами приваблює аквалангістів і пірнальників. З усіх островів він, мабуть, найбільш популярний у туристів. Острів отримав назву від безлічі високих араукарій, що додають острову неповторний впізнаваний колорит. У містечку Сен-Моріс, де вперше висадилися французькі місіонери, є незвичайний пам'ятник — статуя Христа, оточена канацькими тотемами. На острові багато мальовничих печер і гротів, цікаві руїни старої колоніальної в'язниці.

Економіка Нової Каледонії базується на видобутку нікелю. Істотний дохід приносить туризм, а також фінансові субсидії від Франції. Галузі промисловості: видобуток нікелю і заліза, кольорова металургія, рибальство. Корисні копалини: родовища нікелю (25 % розвіданих світових запасів) і заліза. Крім того, є поклади руд хрому, кобальту, марганцю, срібла, золота, свинцю, міді. У сільському господарстві вирощуються: кавове дерево, кокосові пальми, картопля, соняшник, пшениця, кукурудза, ямс, таро, батат, маніока. Розводять велику рогату худобу, а також свиней, кіз, овець і коней.

Експорт (1,3 млрд дол. у 2008-му) — феронікель, нікелева руда, риба. Основні покупці — Франція 19 %, Японія 18 %, Іспанія 7 %, Китай 6,5 %, Бельгія 5 %. Імпорт (2 млрд дол. у 2008 р.) — машини та обладнання, паливо, хімікати, продовольство. Основні постачальники — Франція 37 %, Сингапур 18 %, Австралія 11,5 %, Нова Зеландія 5 %.

Особливий статус території у складі Франції — асоційованої спільноти — передбачає місцеві органи виконавчої влади, право обирати по два представники до французьких Національних зборів та Сенату. Водночас Президент Французької Республіки є офіційним очільником Нової Каледонії. Влада Франції на території представлена верховним комісаром, що призначається президентом Франції. Виконавча влада здійснюється місцевим урядом у складі 11 членів, які призначаються з депутатів конгресу території (місцевого парламенту). Конгрес складається з 54 депутатів, що обираються раз на 5 років.

1998 року після зіткнень між владними силами та сепаратистами з народу канак (місцевого населення острова) було укладено угоду, яка передбачала проведення референдуму про незалежність Нової Каледонії від Франції, який відбувся 4 листопада 2018 року[4]. Більшість (56,4 %) не підтримала незалежності[5]. Проте, місцева влада має право провести ще два схожі референдуми, а головне – відсоток прихильників незалежності рік від року тільки зростає[6].

• Чисельність населення — 245 580 (перепис 2009).
• Річний приріст — 1,1 %.
• Фертильність — 2,15 народження на жінку.
• Середня тривалість життя — 75 років (72 — у чоловіків, 78 — у жінок).
• Дитяча смертність — 6,9 на 1000.
• Етнічний склад: меланезійці (канаки) — 40,3 % (99 078 осіб), європейці (в основному французи) — 29,2 % (71 721 особа), увеанці й футунці — 8,7 % (21 262 особи), полінезійці — 2,0 % (4985 осіб), індонезійці — 1,6 % (3985 осіб), в'єтнамці — 1,0 % (2357 осіб), ні-вануату — 0,9 % (2327 осіб), інші — 16,2 % (39 865 осіб). (Перепис 2009 року) [1]
• Мови: французька (офіційна), а також 33 меланезійські та полінезійські діалекти.
• Релігії: більшість населення християни (католики — 60 %, протестанти — 30 %), а також мусульмани-суніти (4 %). Меланезійці, поряд з християнством, сповідують традиційні місцеві вірування.
• Грамотність — 96 %.
• Міське населення — 65 %.

Прапор руху незалежності

На відміну від інших країн Меланезії, в Новій Каледонії європейська культура повністю переважає над культурою аборигенів. Особливо виразно таке переважання відчувається в столиці Нумеа, що являє собою типово європейське місто. Села, населені аборигенами, сильно європеїзовані, хоча і зберігають у своїй зовнішності деякі традиційні риси. Традиційне Новокаледонське житло круглої або прямокутної форми, крите пальмовим листям — зустрічається зараз лише в невеликих, найбільш віддалених від Нумеа селах. Подекуди круглі житла місцевого типу з високим конічним дахом споруджують для себе традиційні вожді. Майже нічого не збереглося в аборигенів і від колишнього начиння, одягу. Новокаледонці тепер носять одяг європейського крою. Трохи краще зберігають аборигени традиційні навички приготування їжі, проте, і тут все більш відчувається європейський вплив. Свята, прийняті в Новій Каледонії:

• 1 січня — Новий рік
• Березень — квітень — Великдень
• 1 травня — День Праці
• 8 травня — День Звільнення
• травень — Вознесіння Христове, Трійця і Духів день
• 14 липня — День взяття Бастилії
• 15 серпня — Успіння Богородиці
• 1 листопада — День Всіх Святих
• 11 листопада — День Пам'яті (День перемир'я у Першій світовій війні)
• 25 грудня — Різдво

• 
  Маяк Амеде на однойменному острові, найвищий в світі металевий маяк
• 
  Скелі Xodre на Ліфу
• 
  Кораловий риф біля узбережжя Ліфу
• 
  Підлісок на півночі, у бік Пума
• 
  Річка на півдні Нової Каледонії — водойма, багата на оксиди металів, на півдні Гранд-Терр.
• 
  Пляж на Увеа, 25 км білого піску
• 
  Пляж де Мулі на атолі Увеа

• Океанія
• Меланезія
• Тихий океан

• Нова Каледонія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.