Іст-Фінчлі (станція метро)

Іст-Фінчлі (англ. East Finchley) — станція відгалуження Хай-Барнет Північної лінії Лондонського метро. Станція розташована у 3-й тарифній зоні, у районі Фінчлі, боро Барнет, Лондон, між станціями Фінчлі-Сентрал та Хайгейт. Пасажирообіг на 2017 рік — 7.31 млн осіб.[3]

Іст-Фінчлі
Названо на честь Іст-Фінчліd
Держава  Велика Британія
Адміністративна одиниця Барнет
Історичне графство Міддлсекс
Архітектор Чарльз Голденd
Архітектурний стиль Ар Деко
Дата офіційного відкриття 22 серпня 1867
Сусідня станція Фінчлі-Сентрал[1] і Гайґейт[1]
Обслуговується маршрутом метрополітен
Залізнична лінія Північна лінія
Тарифна зона London fare zone 3d
Статус спадщини реєстрова будівля 2 ступеняd[2]
Географічний код Великої Британії TQ2723589172[2]
 Іст-Фінчлі у Вікісховищі

Конструкція станції: підземна мілкого закладення з двома прямими береговими платформами.

Історія
  • 22.серпня 1867: відкриття станції у складі Great Northern Railway (GNR).[4][5]
  • 14. квітня 1940: відкриття трафіку Північної лінії[6]
  • 2. березня 1941: завершення трафіку London and North Eastern Railway
  • 1. жовтня 1962: завершення товарного трафіку[7]

Пересадки
  • На автобуси London Bus маршрутів: 102, 143, 234, 263, 603, H3 та нічний маршрут N20[8]

Послуги
Попередня станція Лінія Наступна станція
Фінчлі-Сентрал   Північна лінія   Хайгейт

Примітки
  1. http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
  2. National Heritage List for England
  3. COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF, 44 kB) (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2016.
  4. Butt, 1995, с. 96.
  5. Northern Line - Dates. Clive's Underground Line Guides. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  6. Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 1-85414-219-4.
  7. Underground: The Journal of the London Underground Railway Society (12). December 1962. с. 7. Процитовано 28 листопада 2017.
  8. Buses from East Finchley. Transport for London. July 2014. Процитовано 27 вересня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.