Ар деко

Ар-деко, Арт-деко, (фр. art déco — дослівно «Декоративне мистецтво») мистецька течія першої половини XX століття. З'явилася і розвивалася в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі. Є синтезом модерну і неокласицизму.

Відсутній елемент Вікіданих
Металеві вироби Моріса Аскалона фр. Maurice Ascalon (19132003) у стилі ар деко.
Хмарочос компанії «Chrysler» у Нью-Йорку. 19281930 роки.
Житлові будинки в Чернівцях. 1930-ті роки.
Ратуша в Баффало, Нью-Йорк.
Кам'яниця Бачевських у Львові

Відмінні риси

Історія

У США, Нідерландах, Франції та деяких інших країнах ар-деко поступово розвинулося в бік функціоналізму, у той час, як у країнах з тоталітарними режимами (Третій Рейх, СРСР тощо) ар-деко перетворюється на «новий ампір». У радянській архітектурі періоду постконструктивізму було запозичено багато елементів арт-деко (наприклад, готель «Москва»).

Міжнародна виставка, що пройшла в 1925 році в Парижі та офіційно називалася «Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes» («Міжнародна виставка сучасних декоративних і промислових мистецтв»), дала життя терміну «ар-деко». На цій виставці світу були показані предмети розкоші французького виробництва, що довели те, що Париж залишився інтернаціональним центром стилю й після Першої світової війни. Золотою медаллю був нагороджений художник Вадим Меллер за своє оформлення вистави в театрі «Березіль».

Сам напрямок ар-деко існував і до відкриття виставки в 1925 році. Це було помітно в європейському мистецтві протягом 1920-х років. Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930-х перетворилося на Streamline Moderne — американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.

Париж лишався центром стилю ар-деко. У меблях його втілював Жак-Еміль Рульманн — найвідоміший з дизайнерів меблів тієї епохи. Крім того, характерними є роботи Жана-Жака Рато, продукція компанії «Süe et Mare», ширми Айлін Ґрей, ковані вироби з металу Едґара Брандта, вироби з металу та емалі швейцарця єврейського походження Жана Дюнана, вироби зі скла Рене Лаліка та Моріса Маріно, а також годинники та ювелірні вироби «Cartier».

Символом ар-деко в декоративно-прикладному мистецтві стала скульптура з бронзи і слонової кістки. Під впливом «Російських сезонів» Дяґілєва, мистецтва Єгипту та Сходу, а також технологічних досягнень «століття машин», французькі та німецькі майстри створили унікальний стиль у малій пластиці 1920-х — 1930-х років, котрий підняв статус декоративної скульптури до рівня «високого мистецтва». Класичними представниками арт-деко в скульптурі вважаються Дмитро Чіпарус, Клер Жан Робер Коліне, Поль Філіп ( Франція), Фердинанд Прайсс, Отто Поерцель ( Німеччина), Бруно Зак, Дж. Лоренцль ( Австрія).

Хоча термін ар-деко виник у 1925 році, він не був часто вживаним до самої зміни ставлення до цілої епохи у 1960-х роках. Майстри стилю ар-деко не входили до якогось єдиного товариства. Рух вважався еклектичним, хоча він зазнавав впливу таких течій, як, наприклад, Віденська сецесія, кубізм, футуризм, неокласицизм тощо.

Стиль ар-деко набув поширення у міжвоєнний час на західноукраїнських землях. Зокрема у Львові було закладено декілька вілл на вулиці П. Мирного, павільйони Транспорту, броварів на Східних Торгах. У 1920-х роках елементи ар-деко використовувались для оздоблення ряду житлових будинків на вулицях Київській 24-28, Архипенка 32, О. Басараб 1,Ів. Франка 125, 141, Дорошенка 55, Стецька 13 і т. ін. Елементи ар-деко вводились у давніші споруди у вигляді балконів, решіток (Чорна кам'яниця, вітрина на пр. Шевченка 10), елементів фасадів Кам'яниця Мазанчівська, вул. Галицька 5, 9, двір костелу св. Миколая, могильних пам'ятників Францішка Яворському, Адольфа Едельмана, Кароля Скібінського, Людвіка Казимира Ральського, родини Ґюрковичів (архіт. Людоміл Ґюркович) на Личаківському цвинтарі.[джерело?]

Відомі художники та декоратори стилю ар деко

Відомі архітектори стилю ар деко

Галерея

Франція

Бельгія

СРСР

Галерея

Antoine Bourdelle, 1910–12, Apollon et sa méditation entourée des 9 muses (The Meditation of Apollo and the Muses), bas-relief, Théâtre des Champs Elysées, Paris. This work represents one of the earliest examples of what became known as Art Deco sculpture

Посилання

Джерела

  • Анна Банцекова До питання визначення стилю ар-деко в архітектурі Львова. Вісник І-ту Укрзахідпроектреставрація 18, Львів 2008
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.