Іта Ріна

Іта Ріна народилася в невеликому місті Дівача в Австро-Угорщині (нині Словенія).[3] Незабаром після початку Першої світової війни її родина переїхала до Любляни, де в 1923 році Ріна пішла до школи. У 1926 році вона стала переможницею конкурсу краси «Міс Словенія» і тим самим пройшла до наступного етапу для участі в загальноюгославському конкурсі краси.[3] Однак мати спершу не хотіла відпускати її в Загреб, і коли Ріна все ж прибула на конкурс, переможницю вже було обрано. Незважаючи на це, вона привернула увагу визначного місцевого підприємця і власника найбільшого кінотеатру Загреба Адольфа Мюллера, який відправив її фотографію німецькому кінопродюсерові Пітеру Остермаєру.[4] Юна модель зацікавила і його, тому була запрошена до Берліна для зйомок у кіно. Однак, мати Ріни знову заперечила її від'їзду і тоді їй довелося втекти з дому.[3]

Після прибуття в Берлін Іта Ріна деякий час відвідувала курси акторської майстерності, дикції та танців.[3][4][5] В 1927 році відбувся її дебют в стрічці Франца Остена «Що приховують діти від батьків», а рік потому її робота у фільмі «Таємна вечеря» була позитивно оцінена німецькими кінокритиками. Проривом для Ріни стала головна роль у мелодрамі Густава Махати «Еротикон». Наступною її великою роллю стала Тонка в першому чеському звуковому фільмі «Тонка Сибеніце».

Через рік актриса вийшла заміж за Міодрага Чоржевича і перейшла з католицизму до православ'я, отримавши після хрещення ім'я Тамара Чоржевич.[3][4][5]

Актриса продовжувала зніматися до 1939 році, отримавши також пропозицію на роботу в Голлівуді, проте її чоловік чинив опір цьому і Ріні довелося відмовитися.[3][4] Після завершення кінокар'єри Іта Ріна з чоловіком влаштувалася в Белграді, де в 1940 році вона народила сина Мілана.[3][4] В 1941 році, з початком бомбардування міста, вона з сім'єю переїхала до Врнячко-Бані, де народилася її дочка Тіяна. Після закінчення Другої світової війни сім'я повернулася до Белграда, де нове соціалістичне керівництво обіцяло їй нові ролі в кіно. Проте всі заплановані стрічки були скасовані і Ріна після цього тільки один раз з'явилася на великому екрані, виконавши невеличку роль у фантастичній стрічці Велько Булаїча «Війна» в 1960 році.

Наприкінці життя актриса страждала від астми і в 1967 році переїхала з чоловіком на адріатичне узбережжя, в місто Будва. Через три роки вона померла під час чергового нападу хвороби у віці 71 року, і була похована в Белграді.[3][4]