Іщенко Микола Павлович

Освіта.

М. П. Іщенко народився 26 травня 1946 р. в сім`ї офіцера Радянської Армії, нагородженого у війні 1939 - 1945 рр. за бойові заслуги багатьма орденами і медалями. Здобув середню освіту, закінчивши Золотоніську середню школу № 4 (1964) і Драбівську середню заочну школу (1965) та Золотоніський технікум ветеринарної медицини.

У 1965-1968 рр. перебував на дійсній службі в ракетних військах стратегічного призначення Збройних Сил СРСР.

У 1973 р. закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю: філософські науки 09.00.02, діалектика і методологія пізнання. Філософ, викладач філософських дисциплін. Уже з першого курсу був переможцем Всесоюзного конкурсу студентських наукових рабіт, друкувався в наукових журналах ВАК СРСР.

Службова кар`єра.

У 1973 - 1977 рр. – викладач, доцент Донецького політехнічного інституту. Від 1977 р. – доцент Черкаського державного педагогічного інституту. Докторську дисертацію «Сутність, протиріччя і тенденції соціального становлення молоді (соціально-філософський аспект ювенології)». захистив у квітні 1990 р. З 1991 р. – професор кафедри філософії, з 1994 р. по 2015 р. – завідувач кафедри політології і права, з 2008 р. – завідувач кафедри державного управління і соціально-політичних наук Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.

Завдяки його ініціативі в університеті у 2008 р. відкрито магістратуру зі спеціальності «Державна служба». З 2015 р. – професор кафедри державної служби, публічного адміністрування та політології.

За конкурсом обраний вченою радою університету і згідно з укладеним 27 грудня 2018 р. контрактом № 05 /18 призначений на посаду професора кафедри державної служби, публічного адміністрування та політології Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького на термін по 31 серпня 2023 р.

Громадська діяльність.

У 1986 – 1991 рр. М. Іщенко працював у робочих групах Верховної Ради СРСР з питань помилування дисидентів та Ради Міністрів СРСР з питань соціально-економічних реформ, розробив моделі створення гуманного, демократичного суспільства, створення СНД чи виходу з нього та де-юре визнання суверенітету союзних республік.

Призначався членом Експертної ради ВАК України, членом Спеціалізованої вченої ради К 73.053.04 «Теорія та методика управління освітою» в Черкаському національному університеті імені Б. Хмельницького. Призначався членом Вченої ради університету та членом Науково-експертної ради (до 2021р.) Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького. Від 2010 р. – член Національної спілки журналістів України.

Основні сфери наукових досліджень.

Основні сфери наукових досліджень Іщенка: філософія, філософія гуманізму і демократії, політологія, культурологія, філософія і методологія науки, ювенологія, публічна політика, державне, публічне управління та місцеве самоврядування.

Він є засновником і керівником наукової школи України з філософії гуманізму і демократії. М. П. Іщенко здійснив наукову розробку теорії і відкриття об`єктивного закону соціального становлення людини. Він є одним із засновників і розробників у СРСР і в Україні нового напрямку фундаментальних досліджень – ювенології.

Філософія М. П. Іщенка.

Філософія гуманізму і демократії, прогресивної мирної життєтворчості еволюціонує на основі методології еволюціонізму, коеволюції і людиноцентризму, на новій загальноцивілізаційній мегапарадигмі прогресу і аргументується на цінностях і принципах гносеології. плюралізму, світоглядно-антропоцентричної аргументації і нелінійного, полицентрического мислення, сукупна дія яких синхронізує виконання об'єктивного закону соціального становлення людини.

М. Іщенко поклав в основу своєї філософії гуманизму і демократії істину, науково доведену Е. Шредингером (в науковій праці "Що таке життя?" та Ч. Дарвіном, Р. Клаузіусом, Г. Хакеном, І. Пригожіним, І. Стенгерс та ін. про всезагальну дієвість об'єктивних законів еволюції. Учені довели, що закони фізики "працюють" у біологічних, соціальних, економічних і інших системах.

Філософія М. Іщенка знайшла своє впровадження у функціонуванні наукової школи філософії гуманізму і демократії. Її характеристика подається нижче згідно з текстом про наукову школу, яка включена в нову номінацію «Наукові школи України», започатковану у виданні «Науковці України – еліта держави». Том V. – К.: Видавництво Логос Україна, 2017. – с. 89, с. 176. – Режим доступу: http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=nued5&image=1.

Філософія Іщенка є цілісним комплексом взаємозв'язаних теорій, концепцій, законів (об'єктивних, юридичних і законів філософії), категорій, соціально-гуманістичних і ліберально-демократичних життєтворчих ідей, цінностей, ціннісних установок, які створюють органічну двоєдиність закономірно розташованих і ієрархічно пов'язаних частин наукової системи - філософії гуманізму і демократії.

Філософська система М. П. Іщенка.

Базується на таких об'єктивних законах органічної еволюції: об'єктивні закони розвитку природи і суспільства, закон природного відбору, закон соціального становлення людини, закони діалектики, закони науки, закони спадковості і мінливості, закони поділу праці /власності/влади/соціуму, третій закон Ньютона і багатьох інших.

Учений здійснив у 1980-і роки систематизацію, методологічну системну розробку наукових теорій: а) двоєдиності філософії, по своїй суті органічного симбіозу Homo & Demos, нерозривного функціонального взаємозв'язку гуманізму і демократії в історичному процесі сприяння суспільства соціальному становленню Homo Socialis Sapiens; б) соціально-гуманістичних і ліберально-демократичних цінностей життєтворчості; в) теорії і закону соціального становлення людини/особистості/молоді; г) ювенології, її змісту, теорії і методології.

Системоутворюючу функцію в його філософії виконують об'єктивні закони і такі категорії і цінності: мирна життєтворчість, гуманізм, демократія, прогрес, мир, свобода, рівність, справедливість, права людини та ін. Об'єктивні закони управляють усіма процесами еволюції. Якщо ухвалені парламентами закони (юридичні) суперечать об'єктивним законам, то вони просто не виконуються (до 75% таких законів у відсталих країнах).

У разі ігнорування суб'єктом влади малої, слабкої держави і невиконання ним закону міжнародного поділу влади між могутніми державами, такий суб'єкт влади зазнає краху в усій системі світової політики і міжнародних відносин.

У своїй філософії М. Іщенко довів, що при вирішенні всіх проблем в науці, в життєтворчості людини необхідно опанувати істинний, науковий спосіб мислення згідно з об’єктивними, тобто незалежними від волі людей, від соціального простору й соціального часу законами еволюції, та впроваджувати інноваційну філософію гуманізму і демократії.

Філософія і методологія еволюціонізму.

Учений розробив фундаментальну методологію еволюціонізму, як науки про походження та еволюцію, розвиток людини, світової цивілізації і Всесвіту. У ширшому значенні еволюціонізм розроблений ним як наукова теорія космогенезу – саморозгортання Буття, як науково аргументований і верифікований висхідний принцип прогресивного розвитку всього сущого від моменту виникнення (сотворіння) Всесвіту, всіх явищ та принципів у ньому, включаючи й планету Земля та еволюцію органічного світу й еволюцію людини/особистості/молоді.

Методологічними основами еволюції органічного світу М. Іщенком закладені такі принципи:1) боротьба видів, організмів за існування; 2) взаємозв`язок спадковості і мінливості; 3) природний добір. Розвиток генетики породив протиріччя між еволюційною теорією і генетикою, подоланню якого сприяв синтез принципів генетики і еволюційної теорії Ч. Дарвіна (дарвінізму) та створення основ синтетичної теорії еволюції.

Подолання протиріччя між еволюційною теорією і генетикою стало можливим зі створенням синтетичної теорії еволюції (СТЕ). Синтез генетики і еволюційного вчення був якісно новим етапом у розвитку як генетики, так і еволюційної теорії. В основу СТЕ покладена істина про те, що елементарним об’єктом еволюції є не вид (як в еволюційній теорії Дарвіна), а популяція, яка розглядається як реальна цілісна система взаємопов’язаних елементів (організмів, особин), що здатна до саморозвитку. У методологічному сенсі формування СТЕ означало перехід до популяційної концепції та раціональне поєднання структурно-функціонального і історичного підходів у пізнанні сутності всього живого, зокрема й людського суспільства.

Це зробило можливим відтворення, впровадження в цілісній системі наукового знання об`єктивних законів розвитку і функціонування органічного світу як цілого. Так методологією еволюціонізму М. Іщенко пояснив органічний світ, якому властиві об'єктивні закони, які можна пізнавати засобами науки та впроваджувати їх в життя, включаючи об'єктивний закон соціального становлення людини.

Системоутворюючі теорії в філософії М. Іщенка.

Фундаментальними системоутворюючими теоріями є: 1) теорія соціального становлення людини, сутності і механізму дії, дієвості об’єктивного закону соціального становлення людини/особистості/молоді, відкритого М. П. Іщенком в 1989 р.; 2) системна теорія й методологія двоєдиності філософії гуманізму і демократії; 3) нова теорія і модель сталої гуманно-демократичної життєтворчості і способу життя; 4) українська модель гуманно-демократичного публічного, державного управління соціальною, політичною, інформаційною і технологічною системами; 5) системна модель цінностей, ціннісних установок патріотизму й створення Кодексу честі патріотів України; 6) теорія і методологія ювенології.

Для аргументації авторських теорій він дослідив місце гуманізму і демократії в алгоритмі взаємодії і взаємозалежності таких об’єктивних законів: поділу/зміни праці ↔ поділу/зміни власності ↔ поділу/зміни влади ↔ поділу/зміни соціуму та їх вплив на еволюцію людини/особистості/молоді. За наведеною дієвістю цих законів він довів об’єктивну взаємозалежність зміни держав, ідей, теорій та зміни поколінь, а також змоделював їхні механізми мікро-, мезо-, макро-, мета-, мега-«управління» всіма сферами життєтворчості людей.

У 1970-1980 рр. М. Іщенко аргументував цінності нової прогресивної наукової теорії філософської двоєдиності сучасного гуманізму і демократії, в центрі якої є людиноцентризм, суверенна людська особистість. Його теорія включила в себе такі основні ідеї та цінності гуманно-демократичної життєтворчості: гуманізм, демократія, життя, людина, миролюбність і людинолюбство, політика нейтралітету, відмова від тоталітарних методів державного управління, запобігання війнам, захист прав особи, свободи, рівності, справедливості, гідності кожної людини та ін.

Саме ці цінності і ціннісні установки та багато інших були на противагу тоталітарним соціалістичним формам життєдіяльності вперше розроблені М. Іщенком в 1985 р. в монографії «Соціалістичний спосіб життя і особистість» та покладені ним в основу інноваційної гуманно-демократичної теорії й моделі життєтворчості людей та способу життя молоді. Партійна і педагогічна номенклатура цю його працю сприйняла вкрай негативно. Відтак, завдавали утисків, гальмували захист його докторської дисертації та створювали перешкоди в науково-освітній діяльності.

Розробка означених теорій, відкриття М. Іщенком об’єктивного закону соціального становлення людини/особистості/молоді і прийняття Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993, № 2998–ХІІ, який діє і в сучасній Україні, забезпечили функціонування його наукової школи філософії гуманізму і демократії.

Філософія і методологія соціального становлення людини / особистості / молоді.

Теорія розроблена М.П. Іщенком на основі філософських праць Аристотеля і Г. Гегеля про становлення буття. Сутність цієї теорії полягає в тому, що соціальне становлення людини є складним двоєдиним процесом індивідуального і групового засвоєння соціально-гуманістичної сутності, зрілості, різнобічного включення індивіда, "занурення" його в різні життєві дії, в різні сфери життєдіяльності суспільства як системи і сприйняття самої людини як елементу цієї системи.

Ідея полягає в уперше систематизованій і доведеній аргументації соціального становлення людини на основі тези Геракліта "Все є становлення, це становлення є принцип", а також у викладеній в "Науці логіки" тезі Гегеля "Із становлення виникає наявне буття... Становлення має спочатку своїми визначеннями абстрактне буття і ніщо".

Основним гуманістичним принципом соціального становлення людини є такий розвиток, коли при освоєнні соціальних умов здійснюється перехід абстрактної можливості оволодіння соціальним статусом, функціями, якостями в реальну можливість і перетворення останньої в дійсність як результат, сукупність усіх реалізованих соціальних можливостей, наданих людині.

Сутність соціального становлення людини пояснюється тезою Георга Гегеля в "Науці логіки", який підкреслював: "Сутність є результат становлення буття... Буття у своєму переході в сутність стало видимістю або припущенням, а становлення або перехід в інше – припущенням; і навпаки, припущення або рефлексія сутності зняло себе і відновило себе у вигляді чогось неприпустимого, у вигляді первинного буття". А в "Роботах різних років" Гегель підкреслював: "Становлення як становлення сутності є передусім діяльність, перехід сутності у свободу наявного буття...».

Але будь-яка теорія стає життєтворчою тільки тоді, коли стає великомасштабною, верифікується і підкріплюється матеріальними чинниками, соціальною практикою, життєдіяльністю великих соціальних груп і значними вимірами у просторі та часі. Тому істинність ідеї становлення особистості реалізувалася в концепції "соціального становлення молоді" як великої соціальної групи.

Філософія соціального становлення людини основне місце відводить чинникам деетатизації і децентралізації об'єктивного процесу засвоєння соціальної сутності, самореалізації здібностей і талантів особистості, самостійного освоєння соціального досвіду і самостійного визначення сутності і форм її життєтворчості.

В умовах авторитаризму блокується визнання гуманно-демократичної сутності цієї теорії. Об'єктивний закон соціального становлення людини – це "свята святих" соціальної філософії тому, що він управляє усіма і всім на планеті Земля. Він також детермінує весь зміст у викладанні навчальної дисципліни "соціальна філософія".

Об`єктивний закон соціального становлення людини лежить в основі соціальної системи суспільства, соціального життя, соціальної політики, соціальної культури, соціальної поведінки, соціального управління тощо. Здійснюючи управління всім громадським життям, закон зумовив новий, прогресивний підхід до вирішення проблем підростаючого покоління, породжених науково-технічним прогресом, новими реаліями техногенної цивілізації.

Іщенко аргументував необхідність введення нового соціального механізму гуманізації і демократизації в спосіб життя людини, який включає "становлення нової, гуманізованої сутності людського існування", демократизацію навчально-виховної системи, вирішення протиріч етатизації і деетатизації, технізації, гуманізації і діджиталізації, подолання негативних наслідків масофікації, роботизації і дегуманізації суспільного виробництва.

Об`єктивний закон соціального становлення людини.

М. П. Іщенко здійснив наукове відкриття об`єктивного закону соціального становлення людини у монографії «Соціальне становлення радянської молоді» в 1989 р. Через рік закон був публічно захищений ним 26.04.1990 р. при захисті докторської дисертації «Сутність, протиріччя і тенденції соціального становлення молоді: соціально-філософський аспект ювенології».

Закон починає діяти на індивід з моменту виникнення другої сигнальної системи – спеціально людської сигнальної системи узагальненого відображення дійсності у вигляді понять, які стають основою і способом абстрактного людського мислення і практичних дій у біосоціальній системі. У людини формуються соціальні потреби і єдність відносин, дій, спільно діяльнісного (патріотичного) виживання разом з іншими людьми. Цей момент є початком дії об’єктивного закону соціального становлення людини та фактом зародження у 2–5-річному віці суть особистості її соціального становлення. Зі зникненням другої сигнальної системи припиняється дія об’єктивного закону соціального становлення людини в житті індивіда.

Ним доведено, що категорії «розвиток», «формування», «виховання», «інтеріоризація», «соціалізація» тощо визначають форми, етапи і невід’ємні складники закону соціального становлення людини. Мислення, друга сигнальна система є органічним продуктом фізіології вищої нервової діяльності, руйнація якої є моментом припинення дії закону соціального становлення людини.

За визначенням М. Іщенка, об’єктивний закон соціального становлення людини/особистості/молоді відображає співвідношення дії і протидії: «Коефіцієнт корисної дії соціального становлення людини прямо пропорційний сумі корисних затрат на сприяння соціальному становленню людини (А) та обернено пропорційний сумі загальних, тобто корисних затрат на сприяння (А) і затрат протидії (В) соціальному становленню людини:

ККД=А/(А+В)×100%,

де: ККД – коефіцієнт корисної дії соціального становлення людини в %;

А – сума корисних затрат на дії по сприянню соціальному становленню людини (А=А1+А2+А3+…Аn);

В – сума затрат протидії соціальному становленню людини (В=В1+В2+В3+…Вn)».

Тут Іщенком згідно з об'єктивним законом рівності дії і протидії доведено, що дії завжди є рівна протидія, тобто взаємодії двох тіл одне на одне між собою рівні й спрямовані у протилежні боки. Цим підтверджується той аргумент, що в об’єктивному законі соціального становлення людини виявляється відношення корисно використаних затрат у процесі саморозвитку і самореалізації людини до загальної кількості затрат фінансів, енергії тощо на соціальне становлення людини, тобто до сумарної кількості корисних затрат на це фінансів, енергії тощо та сумарної кількості затрат внутрішньої і зовнішньої протидії соціальному становленню людини.

М. Іщенко науково створив модель механізму дії об’єктивного закону соціального становлення людини/особистості/молоді, який є безпосереднім «творцем» людини та її життєтворчості і патріотизму. Сутність зазначеного закону полягає в еволюції, перетворенні у соціальному середовищі біологічної істоти людського роду Homo від моменту її народження і розвитку та дії другої сигнальної системи в максимально розвинену гуманну, демократичну і розумну людину Homo maksimum humanus & demokratis Sapiens протягом життєтворчості до миті припинення дії другої сигнальної системи в житті індивіда.

У кількісних показниках він довів об’єктивний закон нерозривної взаємозалежності принципів гуманізації/дегуманізації ↔ демократизації/тоталітаризації ↔ деетатизації/етатизації ↔ децентралізації/централізації ↔ деконцентрації/концентрації щодо їх дієвості в сферах праці, власності, влади, а відтак, і в соціальних групах. Якщо в цьому алгоритмі ігнорується чи випадає виконання хоч одного принципу, результат наближається завжди до нуля. Цим законом він визначив і коефіцієнт корисної дії гуманності та демократичності влади і персонально керівників будь-якої держави.

Українська модель гуманно-демократичного публічного, державного управління.

У книзі «Патріот України у системі цінностей філософії гуманізму і демократії» на основі об’єктивного закону соціального становлення людини Іщенком розроблена методологія і технологія впровадження цих принципів в українську модель державного та публічного управління. За його визначенням адекватним відповідником до узаконених ЄС цінностей, основою Стратегії розвитку системи публічного управління та адміністрування може слугувати тільки філософія гуманізму і демократії.

Ця Стратегія – створення гуманної, демократичної системи публічного управління, яка забезпечує становлення гуманного, демократичного суспільства в Україні.

Цієї мети, за Іщенком, можна досягти шляхом розроблення, захисту і впровадження в публічне управління гуманно-демократичних ідей і цінностей, які складають основний зміст філософії гуманізму і демократії. У авторській українській моделі публічного управління це можливо виконати за допомогою таких ідей, цінностей і законів:

1) визнання основою всієї діяльності державної служби і державного управління української національної ідеї, яка визначає, що Україна - це гуманна, демократична, високорозвинена, багата національна держава українців, якою забезпечується єдність, консолідація української нації;

2) створення української національно-патріотичної системи освіти та умов для реалізації досягнень науки, національної культури, мови українців і сприяння соціальному становленню суверенної, гармонійної особистості відповідно до української національної ідеї;

3) впровадження в систему державної служби принципів саме української моделі управління шляхом надання їй максимального публічного характеру, відкритості і доступності для контролю і критики її з боку громадянського суспільства;

4) підготовка відданої потребам, відносинам і цінностям українського народу високопрофесійної національно-патріотичної генерації державних службовців, публічних управлінців;

5) викорінення таких антиподів гуманного, демократичного способу життя, як державний гангстеризм, мафія, рекет та їх наслідок - корупцію.

Філософія і методологія патріотизму.

М. Іщенко здійснив наукову розробку інноваційної теорії і методології об’єктивної еволюції патріотизму та патріотичного виховання. Він аргументував, що феномени «патріот України» і «соціальне становлення людини патріота» впроваджуються в життя як двоєдине явище. Учений дослідив і аргументував, що серед цінностей і ціннісних установок патріотизму основну роль відіграють цінності прогресивної філософії гуманізму і демократії.

У зазначеному вище контексті патріотизм досліджується як об`єктивне соціально-біологічне явище. Доведено, що природний «патріотизм спільних, єднальних дій», як основний спосіб виживання у різних властивостях, розвивається під тиском об’єктивного закону еволюції у всіх істот органічного, тваринного світу.

Для аргументації й верифікації людського патріотизму М.П. Іщенко довів логіку історії так: об’єктивний закон еволюції «породив» шляхом природного відбору у боротьбі за виживання для первісних людей об’єктивний закон коеволюції (спільнодіючого, єднального виживання), який і припиняє в людському суспільстві «сліпу» дію закону еволюції засобами жорстокої боротьби за виживання, характерної для тваринного світу.

Йому на зміну прийшов об’єктивний закон соціального становлення людини/особистості/молоді, який «відкрив» шлях зародження між індивідами біосоціальної системи нових єднальних зв’язків, гуманніших, демократичніших, спільнодіючих, патріотичних відносин між людьми. Такі відносини привели до кооперативних дій, процесів, тобто до колективних, синергійних, патріотичних дій людей у спільній боротьбі за виживання.

Саме на цій стадії історичної еволюції, коеволюції саморозгорнувся закон соціального становлення людини, сутність якого полягає в зростанні гуманізму, демократизму, патріотизму тощо у єднанні та взаємодіях людей щодо виживання у відкритих біосоціальних системах.

Так автором аргументовані сутність і механізм дії об’єктивного закону соціального становлення людини, її самоорганізації, саморозвитку і патріотичної самореалізації в первісних відкритих біосоціальних системах на рівні коеволюції. Іщенко довів, що формування патріотизму є об’єктивним процесом, якому сприяють всі суб’єктивні фактори і дії.

В основі єдності спільних патріотичних дій людей лежить єдність спільних патріотичних потреб людей і єдність відносин, дій між людьми у боротьбі за виживання або за багату життєтворчість людей. Якщо об’єктивних потреб, єдності відносин, дій і соціальних статусів у людини до спільного виживання з іншими людьми немає, то й гуманізм, демократизм і патріотизм у такої «самодостатньої» людини рухається до нуля.

М. Іщенко переконливо аргументував, що первісний патріотизм еволюційно виник під безпосередньою дією саме об’єктивного закону соціального становлення людини. Він сприяв розвитку коеволюційних гуманних і демократичних соціальних дій та єдності відносин у боротьбі за групове виживання.  

У конкретних соціально-історичних умовах кожна країна, нація чи держава виражають своє ставлення до батьківщини через свої специфічні потреби, соціальні відносини, цінності і принципи. У часи будь-яких формацій становлення національних держав є невід’ємною частиною суспільної свідомості, національної ідентичності і патріотичної самосвідомості людей.

В умовах гетерогенності суспільств об’єктивно виникає їх поділ на різні елітарні та егалітарні гетеротопії, в яких переважають свої форми патріотизму. Протиріччя між ними треба вирішувати тільки мирними шляхами, без «революцій», державних переворотів, без агресії і війни.

Усі наукові аргументи викладені вченим у книзі «Патріот України в системі цінностей філософії гуманізму і демократії», яка одержала поряд з позитивними оцінками ще й негативні відгуки, а автор зазнав за свій український патріотизм, гуманізм і демократизм утисків та перешкод з боку ворогів гуманізму і демократії. У цілях визначення актуальності, наукового рівня та встановлення її цінності й істинності книга пройшла наукову експертизу з 03.08 по 05.11.2021 р. щодо розміщення її на платформі Learninq passport. Нижче наводиться скорочений текст позитивного експертного висновку за підписом експерта платформи Learninq passport:

«Екcпepтний висновок

щодо можливості розміщення на платформі Learning passport навчального посібника Миколи Павловича Іщенка «Патріот України у системі цінностей філософії гуманізму i демократії». — Черкаси: вид. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2021. — 188 с.

ISBN 978-966-353-484-8

"Посібник, підготовлений Миколою Іщенком, стосується найважливішої та досить актуальної теми українського сьогодення — патріотичного виховання…

Велике науково-методичне значення  несе в собі зміст розділу 4, який досліджує питання патріотизму у творчості видатних українських літераторів та громадських діячів Тараса Шевченка та Івана Франка. Матеріал розділу буде дуже корисним для підготовки студентів гуманітарних спеціальностей педагогічного  напрямку, учителів  циклів «мови та літератури» та «суспільствознавство» закладів загальної середньої освіти, для самоосвіти вчителів інших циклів.

Безумовно, досить важливим з практичної точки зору є розділ 5, який досліджує діяльність видатних державотворців України з часів Київської Рyci та етапи розвитку наукової думки видатними патріотами України.

Розділ 6 присвячений питанню розвитку професійної філософії та її внеску в культуру України... Зміст цієї частини посібника рекомендовано для ознайомлення студентами вказаних та інших закладів вищої освіти.

Розділ 7 досліджує питання аксіології патріотичних звершень у життєтворчості українського народу. Його матеріал рекомендовано використовувати у роботі заступників директора закладів загальної середньої освіти з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, на курсах підвищення кваліфікації вказаних та інших категорій педагогічних працівників в закладах післядипломної педагогічної освіти.

Розділ 8 досліджує прикладний аспект цінностей патріота i патріотичної життєтворчості в Україні.

Навчальний посібник Миколи Іщенка, безумовно, має велике науково- методичне значення. Постать відомого вченого, засновника i керівника наукової школи філософії гуманізму i демократії, автора i співавтора 298 наукових праць, доктора філософських наук, професора Миколи Павловича Іщенка займає почесне місце серед видатних філософів-науковців сучасної України.

Слід зазначити, що платформа Learning passport — це глобальна ініціатива ЮНІСЕФ, Microsoft та Кембриджського університету, ціль якої — забезпечити якісну безперервну освіту для дітей дошкільного віку та здобувачів повної загальної середньої освіти, зокрема для тих, які можуть бути тимчасово виключеними з навчального процесу…

На думку експерта, вказаний посібник доцільно розмістити в електронних депозитаріях наукових бібліотек, закладів вищої освіти, післядипломної педагогічної освіти для ознайомлення з ним, в першу чергу, заявлених в анотації категорій осіб.

Експерт                                                                           В’ячеслав Майорський»

05.11.2021 р.   

Кодекс честі патріотів України.

М. Іщенко створив системну модель ціннісних установок у науково аргументованому ним Кодексі честі патріотів України, зміст якого продиктований відкритим автором об’єктивним законом соціального становлення людини/особистості/молоді. Кодекс уперше надрукований у авторській книзі "Патріот України у системі цінностей філософії гуманізму і демократії".

КОДЕКС ЧЕСТІ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ

Бути патріотом України – це любити вірно Батьківщину,

любити й захищати людей, українців, землю рідну,

життя, єдність, гідність, незалежність і свободу,

та самовіддано служити Українському народу.

Бути патріотом України – це в усі часи означає,

що треба всім, хто в Україні постійно проживає,

все згідно з об’єктивними законами еволюції робити,

завжди Конституцію України шанувати, боронити,

на об’єктивних позиціях миру непорушно стояти,

вершин філософії гуманізму і демократії досягати.

Філософія навчає активно, дружно й мирно захищати

права людей – свої потреби, відносини задовольняти

вдома, в Україні: мирно, вільно жити і творити,

закону соціального становлення молоді активно сприяти,

добру, розуму, істині навчатись і навчати,

якісно відпочивати, лікуватись та лікувати.

Філософія учить невтомно працювати, господарювати

й самостійно гуманно і демократично управляти,

чесно все заробляти, купувати й продавати,

для свого народу всі свої багатства в Україні зберігати

та в ній у розбудову держави інвестувати,

а також себе самих, Європу і весь Світ поважати…

Мусимо всім українським світом разом боротися-дбати,

щоб чужинцям наші землі, ліси, води…не віддати,

нашу волю і батьківську хату «інопланетянам» не продати.

Єднайтеся всі патріоти, сподіваного раю не ждіть,

землю рідну й святу волю самі мужньо захистіть!

Робіть усе, щоб розквітала Україна, її сила й могутність,

для всіх панували в ній рівність, щастя і свобода,

закон, єдність, честь, любов і справедливість,

щоб народ її вдома вічно жив мирно, заможно

та розквітала наука, культура наша й рідна мова!

(Із «Філософії гуманізму і демократії» Миколи Іщенка. 11 січня 2021 року).

У Кодексі честі патріотів України усі цінності автором науково класифіковані на свої місця згідно з об’єктивним законом соціального становлення людини, який визначає, що властивості соціальних цінностей, а також властивості і соціальний зміст ціннісних установок перебувають в соціально-еволюційній залежності від об’єктивних потреб людей та гуманних чи антигуманних, демократичних чи антидемократичних відноси, дій між людьми.

Тут об’єктивність закону соціального становлення людини така, наприклад, як у таблиці Д. Менделєєва, де всі елементи класифіковані згідно з періодичним законом, який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів.

Філософія і методологія мирної життєтворчості людей.

Науково верифікованими аргументами Іщенко створив теорію і методологію мирної життєтворчості в механізмі дії об`єктивного закону соціального становлення людини, який є безпосереднім "творцем" людини і її життєтворчості. Він довів, що найвищою формою соціального становлення людини є життєтворчість особистості та всього суспільства.

Тому сутнісним аспектом проблем вдосконалення способу життя є програмування життєтворчості людиною себе самої, свого буття та життєтворчості свого народу. Індивід, вступаючи в життя, сам творить на національних цінностях життєве мистецтво, сам набуває вміння творчої реалізації свого життя.

Мистецтво життєтворчості розвивається під дією закону соціального становлення особистості на всебічному науковому знанні, високій патріотичній самосвідомості, на впровадженні інноваційних методологій, технологій, способів, принципів і засобів творення життя, своєї особистісної життєвої програми.

Сутність життєтворчості полягає у саморозвитку, самоорганізації і самовдосконаленні особистості та в прогресі всього суспільства. Соціальний зміст і сутність механізму впливу закону соціального становлення людини на життєтворчість показана Іщенком в еволюції, перетворенні в соціальному середовищі біологічної істоти людського роду від миті її народження, розвитку і дії другої сигнальної системи в максимально розвинену гуманну, демократичну людину на протязі життєтворчості.

Ювенологія.

У 1990-1992 рр. М. Іщенко розробив у науковій праці «Соціально-філософські проблеми юнології» теорію і методологію науки про молодь, її спосіб життя, про зміст, форми і особливості її життєтворчості. Він розробив принципи ювенології – науки, яка містить в собі систему знань про соціальні механізми включення молоді в суспільну життєдіяльність.

У низці статей (1985 - 1989) та в індивідуальній монографії «Соціальне становлення радянської молоді» (1989) вчений уперше науково аргументував філософську, методологічну теорію соціального становлення особистості молодої людини.

Усі зазначені вище теорії й концепції наукової школи філософії гуманізму і демократії професора М. П. Іщенка викладені в працях, де він є автором і співавтором. Це понад 300 наукових праць, у тому числі більше 30 монографій, підручників і навчальних посібників (6 із них з грифом МОНУ). Під його керівництвом і за його сприяння захищені десять дисертацій аспірантів та науковців, а також сотні магістерських і дипломних робіт.

Для М. П. Іщенка суспільно-політична діяльність завжди є своєрідною формою зв’язку теорії із практикою, сприяння об’єктивному закону соціального становлення людини/особистості/молоді та вдосконаленню гуманно-демократичної життєтворчості людей.

Свої ідеї, цінності і закони, він завжди впроваджував як засновник і завідувач кафедри політології і права (1994 - 2008), завідувач кафедри державного управління і соціально-політичних наук (2008 - 2015), на якій за його ініціативи та завдяки його дворічній напруженій організаторській праці в 2008 р. було відкрито магістратуру державної служби.

Впровадження в життя філософії гуманізму і демократії М. Іщенка, зокрема таких його ідей, як відмова від примусового вступу до ВЛКСМ, боротьба з антиподами гуманного, демократичного способу життя, боротьба зі свавіллям, корупцією комуністичних партійних чиновників-бюрократів, вимога відміни 6 ст. Конституції СРСР (керівна роль КПРС) та ін., одержали вже в період 1986 - 1991 рр. За це зазнавав утисків і перешкод.

Він брав участь у підготовці нової Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

Результати наукових досліджень доповідались Іщенком на понад 150 міжнародних, всесоюзних (СРСР), республіканських та інших наукових конференціях у період 1975 - 2021 рр.

Керував кількома кафедральними науковими темами протягом 1994 - 2015 рр. Понад 20 років Іщенко керував аспірантурою з політичних наук.

На своїй батьківщині, в с. Верхня Згар на Черкащині завдяки багаторічній роботі він залучив в 90-ті рр. державні та спонсорські кошти (за межами колгоспних і місцевих коштів) і зробив все, щоб заасфальтувати сільські вулиці, збудувати на все село водогін та викопати для односельців чудовий ставок. За такі благодійні старання він нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».

Життєве кредо М. П. Іщенка: боротися за мир, гуманізм і демократію, за незалежність України, завжди служити людям, робити їм добро.

• 1991 р. — значок «Відмінник народної освіти УРСР».
• 1996 р. — Почесна грамота Міністерства освіти України.
• 2001 р. — Почесна грамота Міністерства освіти України.
• 2006 р. — Почесна грамота Головного управління освіти і науки Черкаської ОДА.
• 2007 р. — Почесна грамота Черкаської ОДА.
• 2008 р. — Почесне звання «Заслужений працівник освіти України».
• 2016 р. — Почесна грамота Президії Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки України.

1. Іщенко М. П. // Бушин М. І. Черкаський край в особах 1941—2001 рр. Драбівщина / М. І. Бушин, А. І. Лисенко. — Черкаси, 2003 — С. 178—179.
2. Іщенко Микола Павлович // Журналісти Черкащини (1954—2004): бібліогр. довід. / упоряд. : С. А. Томіленко, Г. В. Суховершко. — Черкаси, 2003. — С. 78.
3. Присвоїти почесне звання «Заслужений працівник освіти України» Іщенку Миколі Павловичу — завідувачеві кафедри Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького [Електронний ресурс] // Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України від 26 червня 2008 р. № 584/2008». — Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/584/2008. – Назва з екрану.
4. Кафедра політичних наук, культурології і державного управління [М. П. Іщенко] // Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького: # Історія, звершення, особистості / упоряд. : Н. Струк, О. Матвійчук. — К., 2009. — С. 68–70.
5. Іщенко Микола Павлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України. Том 11 / ред. колегія: І. М. Дзюба [та ін.]. — К., 2011. — С. 601. — Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12910.
6. Іщенко Микола Павлович// Голиш Г. М. Покликані високим і вічним. Викладачі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького — члени національних творчих спілок / Г. М. Голиш, Л. Г. Голиш. — Черкаси, 2013. — С. 14 — 18.
7. Професору М. П. Іщенку — 70 років // Вісник Черкаського університету. Серія «Філософія». — 2016. — № 1. — С. 116—117.
8. Іщенко Микола Павлович: доктор філософських наук, професор: біобібліографічний покажчик. Серія: Бібліографія вчених України. Випуск 8 / уклад.: Т. І. Іщенко, В. О. Кірєєва, Л. Г. Лисиця ; авт. вступ. сл.: Г. М. Голиш, А. Є. Конверський. — Черкаси: Бізнес інноваційний центр ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2016. — 116 с.
9. Голиш Г. Служити гуманізму й демократії [про Іщенка М. П.] / Г. Голиш // Освіта. — 2017. — 1-8 березня. — № 9-10. — С. 8.
10. Наукові школи України. Наукова школа філософії гуманізму і демократії М. П. Іщенка [Електронний ресурс] // Науковці України — еліта держави. Том V. — К.: ВИДАВНИЦТВО ЛОГОС УКРАЇНА, 2017. — С. 89. — Режим доступу : http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=nued5&image=1
11. Іщенко Микола Павлович [Електронний ресурс] // Науковці України — еліта держави. Том V. — К.: ВИДАВНИЦТВО ЛОГОС УКРАЇНА, 2017. — С. 176. — Режим доступу : http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=nued5&image=1
12. Збереження української філософії та розвиток філософського знання у ВНЗ України. Освіта, наукова, науково-технічна, інноваційна діяльність та інтелектуальна власність. // Урядовий портал. Петиція №41/001510-18еп. Дата початку збору підписів: 20 лютого 2018 р. Автор: Філатов Костянтин Вікторович. - Режим доступу : https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/1510

1. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
   d:Track:Q4201869d:Track:Q4532152