Абдул Хамід Караме

	Абдул Хамід Караме; араб. عبد الحميد كرامي‎
Прапор	17-й Прем'єр-міністр Лівану
10 січня — 20 серпня 1945
Попередник:	Ріад ас-Сольх
Наступник:	Самі ас-Сольх
Народження:	23 жовтня 1890; Триполі
Смерть:	23 листопада 1950 (60 років); Ліван
Країна:	Ліван
Релігія:	сунізм
Діти:	Омар Караме і Рашід Караме

Абдул Хамід Караме (араб. عبد الحميد كرامي‎; 23 жовтня 1890 — 23 листопада 1950) — ліванський політик, прем'єр-міністр Лівану від січня до серпня 1945 року[1].

Біографія

Походив з однієї з найвідоміших у Лівані родин мусульман-сунітів[2]. Члени того роду традиційно обіймали посаду муфтія Триполі, Абдул Хамід не став виключенням[3], але від посади його усунула французька окупаційна влада. Караме був одним з лідерів руху за незалежність Лівану[4].

У червні 1935 року в результаті особистого конфлікту Караме вбив іншого уродженця Триполі — Абдула Маджида Мукаддама, втім його виправдали, оскільки суд визнав його дії самообороною[3]. Адвокатом Караме на тому судовому процесі був майбутній президент Лівану Бішара ель-Хурі[1][3].

Абдул Хамід Караме обіймав посаду прем'єр-міністра й міністра фінансів Лівану від 10 січня до 20 серпня 1945 року. Його сини, Рашід та Омар також неодноразово обіймали посаду голови уряду Лівану[5].

Примітки

Ziser, Eyal (2000). Lebanon: The Challenge of Independence (англ.). Bloomsbury Academic. с. 237. ISBN 978-1-86064-537-2. Архів оригіналу за 21 грудень 2016. Процитовано 11 лютого 2022.
Harris, William; Harris, William W. (2012). Lebanon: A History, 600-2011 (англ.). OUP USA. с. 347. ISBN 978-0-19-518111-1. Архів оригіналу за 18 жовтень 2021. Процитовано 11 лютого 2022.
Barak, Oren. Conflict and Peace in Lebanon // Int. J. Middle East Studies. — 2002. — С. 619—644. Архівовано з джерела 14 серпня 2007.
El-Husseini, Rola (2012). Pax Syriana: Elite Politics in Postwar Lebanon (англ.). Syracuse University Press. с. 98. ISBN 978-0-8156-3304-4. Архів оригіналу за 17 вересень 2021. Процитовано 11 лютого 2022.
Karami back to lead Lebanese Government. China Daily (Beirut). 12 березня 2005. Архів оригіналу за 31 липень 2017. Процитовано 11 лютого 2022.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Ziser2000-1] Ziser, Eyal (2000). Lebanon: The Challenge of Independence (англ.). Bloomsbury Academic. с. 237. ISBN 978-1-86064-537-2. Архів оригіналу за 21 грудень 2016. Процитовано 11 лютого 2022.

[Harris2012-2] Harris, William; Harris, William W. (2012). Lebanon: A History, 600-2011 (англ.). OUP USA. с. 347. ISBN 978-0-19-518111-1. Архів оригіналу за 18 жовтень 2021. Процитовано 11 лютого 2022.

[oren2002-3] Barak, Oren. Conflict and Peace in Lebanon // Int. J. Middle East Studies. — 2002. — С. 619—644. Архівовано з джерела 14 серпня 2007.

[Husseini2012-4] El-Husseini, Rola (2012). Pax Syriana: Elite Politics in Postwar Lebanon (англ.). Syracuse University Press. с. 98. ISBN 978-0-8156-3304-4. Архів оригіналу за 17 вересень 2021. Процитовано 11 лютого 2022.

[cdaily-5] Karami back to lead Lebanese Government. China Daily (Beirut). 12 березня 2005. Архів оригіналу за 31 липень 2017. Процитовано 11 лютого 2022.