Ріад ас-Сольх

Народився 1984 року в Сайді. Його сім'я належить до відомого сунітського південноліванського землевласницького роду[3][4]. Його батько, Реда ас-Сольх, відомий арабський націоналістичний лідер, був віцегубернатором Набатії та Сайди[5]. 1915 року Реду ас-Сольха османський суд засудив до заслання в Ізмір[5]. Пізніше він обіймав посаду губернатора Османської імперії в Салоніках[5]. Окрім того, він очолював міністерство закордонних справ в уряді эмира Фейсала в Дамаску[6].

Ріад ас-Сольх вивчав право й політологію в Сорбонні. Більшу частину своїх юнацьких років він провів у Стамбулі, позаяк його батько був депутатом парламенту Османської імперії[6].

Статуя Ріада ас-Сольха в центральному районі Бейрута

Ріад ас-Сольх обіймав посаду прем'єр-міністра Лівану двічі. Вперше йогому доручили сформувати уряд одразу ж після здобуття Ліваном незалежності 1943 року[7][8]. Сольх і Бішара ель-Хурі склали та втілили в листопаді 1943 року Національний пакт, чим створили офіційні рамки для кооперації різних конфесій у Лівані[9][10][11]. Національний пакт був неписаною джентльменською угодою[12]. Він установлював, що президент, прем'єр-міністр і спікер парламенту в Лівані мали представляти три основні конфесійні групи на основі перепису 1932 року, а саме християн-маронітів, мусульман-сунітів і мусульман-шиїтів відповідно[12]. Під час своєї першої каденції на посаді прем'єр-міністра Сольх також обіймав посаду міністра постачання та резервів від 3 липня 1944 до 9 січня 1945 року[13].

Сольх знов очолював уряд від 14 грудня 1946 до 14 лютого 1951 року[14], і знову за президентства ель-Хурі[15]. Прем'єр-міністр критикував короля Йорданії Абдаллу та відіграв значну роль у визнанні політичним комітетом Ліги арабських держав палестинського уряду[16].

Був одружений з Файзою аль-Ябірі та мав п'ятьох дочок і сина, Реду, який помер немовлям[5].

Його старша дочка, Алія (1935—2007), продовжувала справу свого батька з боротьби за вільний і безпечний Ліван. Вона пропагувала багату культурну спадщину своєї країни за кордоном.

Інші дочка, Лала Ламія (нар. 1937), вийшла заміж за марокканського принца Мулая Абдаллу, дядька короля Мохаммеда VI[21].

Муана ас-Сольх раніше була заміжня за саудівським принцом Талалом бін Абдулазізом[22][23]. Вона є матір'ю Валіда ібн Талала[22][24].

Бахія Сольх аль-Асад заміжня за Саїдом аль-Асадом, колишнім послом Лівану у Швейцарії та колишнім членом парламенту.

Його молодша дочка Лейла ас-Сольх була однією з двох перших жінок-міністрів у кабінеті Омара Караме[25].

Британський журналіст Патрік Сіл видав книжку «Боротьба за незалежність арабів» (2011), присвячену історії Близького Сходу від останніх років існування Османської імперії до 1950-их років, у якій зробив акцент на вплив постаті Сольха на здобуття незалежності Ліваном[6].

Площу в центрі Бейруту названо на честь Ріада ас-Сольха[26].