Абенаки
Абенаки (Абнаки) (англ. Abenaki/Abnaki, саманазва: ăbnäˈkē) — індіанське плем'я в США (штати Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт) — близько 2,3 тисячі чоловік та Канаді — близько 1 тисячі. Входило в Вабанакську конфедерацію. Офіційно визнані в 1976 році. Мова — абенакська алгонкінської групи.
У штаті Мен в даний час розташовані 3 резервації абенаків — для племен пенобскот, пассамакуодді та малесітів. Ще 7 резервацій знаходяться в Нью-Брансвіку та Квебеці. Крім того, значна частина абенаків не має своїх резервацій і проживає дрібними розсіяними групами в Нью-Гемпширі та Вермонті.
Історія
Індіанці племені абенаки проживали на нинішній території США (Нова Англія) та Канади (Атлантичні провінції Східної Канади).
Абенаки та їхні предки жили на цій території щонайменше 10 000 років й займалися сільським господарством: вирощували кукурудзу, боби, гарбуз. Їхні поселення в основному розташовувалися в долинах річок. Вони також займалися полюванням, ловили рибу та збирали дикі плоди. У сільському господарстві рибу часто використовували як добриво.
Абенаки протягом року переважно жили великими сім'ями на літніх стоянках; кожна сім'я займала окремі мисливські території, успадковані від батька. Селилися здебільшого біля річок або узбережжя, щоб було можливо ловити рибу. Ці літні села були невеликими, в середньому в них проживало по 100 чоловік.
Багато абенаків селилися в довгих будинках, з овальними дахами, але найзручніше літні житло мало опуклу форму (вігвам), покриту корою. Взимку покритий корою вігвам мав конічну форму.
Абенаки були об'єднані в політичний союз, це скоріше племена, об'єднані відповідно за географічним лінгвістичним принципом. Іноді кілька племен об'єднувалися під владою одного sahem (вождя) для війни, проте центральної влади у них не було. Навіть на племінному рівні влада вождів була обмежена, і важливі рішення про війну і мир зазвичай вимагало зборів усіх дорослих членів племені. Конфедерації абенаків не існувало до 1670 року, до часу безперервних воєн з ірокезами й англійськими колоністами.
Брак центральної влади допомагав абенакам. Вони в будь-який момент могли залишити своє поселення і піти у віддалені райони, поза досяжністю ворогів. Це була стратегія, яка плутала ірокезів та англійців. Абенаки могли зникати, перегруповуватися, і потім контратакувати. Це була ефективна стратегія за часів війни, але це залишило враження, що абенаки були кочівниками. Оскільки абенаки зазвичай відступали до Канади протягом війни, в Новій Англії їх сприймали як канадських індіанців, якими, звичайно, вони не були, але це було виправданням для завойовників при захопленні більшості їхніх земель у штатах Мен, Нью-Гемпшир та Вермонт без компенсації.
Тільки племена Пенобскот та Пассамакуодді уклали угоди й тримали частину своїх земель. Інші абенаки були позбавлені землі. Проте не було жодного «виселення на Захід». В значній мірі непомічені за ці роки, абенаки стали жити в невеликих поселеннях.
Перед контактом з європейцями абенаки (виключаючи пеннакуків (Pennacook) і мікмаків (Micmac), приблизно налічували близько 40 000, розділених приблизно на 20 000 східних абенаків, 10 000 західних, і 10 000 «морських».
Після кількох століть епідемій та воєн населення абенаків скоротилося до менш ніж 1000 осіб.
Населення в наш час виросло до майже 12 000 по обидва боки кордону.
У штаті Вермонт, місті Свентон живуть сококи (Sokoki), плем'я, споріднене абенаками, яке в літературі іноді згадується як «західні абенаки». Sokoki — їх сучасна самоназва. Їхня початкова назва — вабанаки (Wabanaki), «ті, хто живуть на сході сонця», або «східняки». Це плем'я, які налічувало близько 1200 чоловік, було визнано іншими абенаками в Квебеку істинними абенаками. Влада штату Вермонт розширила межі національної території племені в 1976 році, тільки скасували це в 1977 році — через протести мисливців і рибалок. Державне визнання отримали права абенаків на спеціальне полювання й рибальство для забезпечення їхніх поселень.
Незважаючи на обмеження державного визнання, поселення абенаків Сент-Френсіс домагається повного федерального визнання, яке перетворилося на довгий і заплутаний процес. Щоб утвердитися, абенаки створили власну конституцію, встановили процедуру виборів для племінної ради та визначили повноваження і обов'язки (мита) племінної ради та керівника — містера Хомера (Сент-Френсіс). 24 липня 1991 року народ абенаків отримав свій племінний прапор.