Абрамов В'ячеслав Володимирович

В'ячеслав Володимирович Абрамов (15 квітня 1948, Дніпропетровськ) — український спецпризначенець. Генерал-майор. Начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України (1995—1998).

В'ячеслав Володимирович Абрамов
 Генерал-майор СБУ
Загальна інформація
Народження 15 квітня 1948(1948-04-15) (73 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Alma Mater ДНУ ім. О. Гончара
Військова служба
Роки служби 1995—1998
Приналежність  Україна
Рід військ  Служба безпеки
Формування Головне управління розвідки Служби національної безпеки України
Нагороди та відзнаки
Іменна вогнепальна зброя

Життєпис

Народився 15 квітня 1948 року в Дніпропетровську. У 1967 році закінчив Дніпропетровський механічний технікум. У цьому ж році призваний на строкову службу. У 1975 році закінчує Дніпропетровський державний університет, радіофізичний факультет[1].

У 1976 році працює молодшим науковим співробітником на кафедрі радіоелектроніки фізичного факультету Дніпропетровського університету. Після навчання на Вищих кур­сах підготовки й удосконалення керівного і опера­тивного складу Комітету державної безпеки СРСР у м. Києві (1976) йому присвоєно військове звання лейтенанта та призначено оперативним оперуповнова­женим 2-го відділення відділу Управління КДБ при Раді Міністрів Української РСР по Дніпропетровській області у м. Кривий Ріг. Потім він займався оператив­ною роботою у різних підрозділах Управління КДБ УРСР по Дніпропетровській області та КДБ УРСР.

З 1986 року подальша військова служба пов'язана із зовнішньою розвідкою. Її він розпо­чинає старшим оперуповноваженим 3-го відділу Першого управління КДБ Української РСР. У жовтні 1987 року отримує призначення на керівну посаду — начальника 1-го напрямку цього ж відділу. У серпні 1988 року він стає начальником 1-го відділу Управління КДБ по Дніпропетровській області та очо­лює цей розвідувальний підрозділ до лютого 1993 року (на той час вже Управління Служби національної безпе­ки України по Дніпропетровській області). У 1989 році він стає підполковником, а у 1992 році — полковником.

З 1992 року начальник Управління розвідувальних операцій Головного управління розвідки Служби безпеки України. З жовтня 1993 року по липень 1995 року — заступник начальника ГУР СБ України — начальник Управління політичної розвідки. У березні 1995 року йому при­своєно військове звання генерал-майора.

З липня 1995 по грудень 1998 року — начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України[2].

Нагороди та відзнаки
  • Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (14 квітня 1998) — за вагомий особистий внесок в забезпечення державної безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку[3]
  • Медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня (1984 рік)
  • «За бойові заслуги» (1989),
  • Нагрудний знак «Почесна відзнака Служби безпеки України» (1996),
  • «Почесний співробітник зовніш­ньої розвідки України» (1988),
  • «Почесна відзнака СЗР України» (2002),
  • «Ветеран розвідки» (2006),
  • «Почесний співробітник СЗР України» (2008),
  • «Вірність і честь» І ступеня (2009).

Примітки
  1. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  2. Керівники розвідки. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 14 вересня 2017.
  3. Указ Президента України № 293/98 від 14 квітня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Іменна вогнепальна зброя“» (укр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.