Аваро-андо-цезькі мови

Аваро-андійські мови мають дуже розвинену систему приголосних та достатньо розвинену систему голосних, що характерно також для інших дагестанських мов.

У всіх аваро-андійських мовах є п'ять чистих голосних: "а", "е", "і" , "у", "о". Назалізовані голосні "а", "е", "і", "у", "о", що виникли в результаті послаблення та випадання носового сонорного "н" (рідше "м"), існують в ботлихській, тиндинській, ахвахській, чамалинській, багвалинській мовах. Довгі голосні "а", "е", "і", "у", що з'явилися в результаті заливання двох однакових чистих голосних, характерні для чамалинської, ахвахської і тиндинської мов. Характерна ознака голосних в андійських мовах — їх вимова на початку слова з твердим приступом. Одна з важливих рис консонантизму цих мов — протиставлення глухих аффрикат та спірантів за корреляцією «слабий — сильний»: "ц" — "цц" , "цӏ" — "цӏцӏ", "ч" — "чч", "чӏ" — "чӏчӏ", "лӏъ" — "лӏ", "къӏ" — "къ" (аффрикати), "с" — "сс", "ш" — "шш", "лъ" — "лълъ", "х" — "хх" (спіранти) і т.д. В окремих андійських мовах існують випадки порушення такої корреляції. Майже у всіх андійських мовах втрачений слабкий коррелят "ц", а його сильний коррелят "цц" залишився. Повністю шумні латеральні збереглися в ахвахській мові. В багвалинській мові залишилися лише "лълъ" та "къ".

Осо­бливості во­ка­ліз­му цезьких мов – на­явність долвгих на­за­лі­зо­ван­их голос­них, лише в беж­тин­ській мові – ум­лау­тованих голос­них. Характерні риси кон­со­нан­тиз­му – на­явність ла­те­раль­но­го ря­ду приголосних змич­них аб­руп­ти­вів та аф­фри­катів. Для деяких цезьких мов так­ож ха­рак­тер­ні ла­біа­ліза­ція, па­ла­та­лі­за­ція.

• Аваро-андійські мови;
• Андійські мови;
• Цезькі мови;
• Аварська мова;

Цезские языки // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.). Сайт Игоря Гаршина|Аваро-андо-цезских языки