Август Стріндберг

Юхан Август Стріндберґ (швед. Johan August Strindberg; *21 січня 1848(18480121), Стокгольм14 травня 1912, Стокгольм) — шведський письменник-прозаїк, драматург і живописець, основоположник сучасної шведської літератури та сучасного театру. За 40 років активної діяльності написав понад 60 п'єс та більше 30-ти інших творів, включно з автобіографією.

Юхан Август Стріндберґ
Johan August Strindberg
Юхан Август Стріндберг
Народився 21 січня 1848(1848-01-21)
Стокгольм, Швеція
Помер 14 травня 1912(1912-05-14) (64 роки)
Стокгольм, Швеція
·рак шлунка
Поховання
Громадянство  Швеція
Національність шведи
Місце проживання Sundhetskollegiets husd
Стокгольм
Уппсала
Берлін[3]
Стокгольм
Стокгольм
Taarbæk parishd[4]
Діяльність письменник-прозаїк, драматург, живописець
Сфера роботи література
Alma mater Уппсальський університет[5]
Мова творів шведська[6] і французька
Роки активності 1872—1912
Напрямок натуралізм, експресіонізм
Magnum opus The Red Roomd[5], The Fatherd[5], Miss Julied[5], Inferno[5], To Damascusd[5], A Dream Playd[5], Kristinad і The People of Hemsöd
Конфесія атеїзм
Батько Carl Oscar Strindbergd
Мати Eleonora Ulrika Strindbergd
Брати, сестри Nora Strindbergd, Elisabeth Strindbergd і Carl Axel Strindbergd
У шлюбі з Siri von Essend[5], Frida Uhld[5] і Harriet Bossed[5]
Діти Karin Smirnovd, Anne-Marie Hagelind, Kerstin Strindbergd і Greta Strindbergd
Автограф

 Август Стріндберг у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Батько письменника був негоціантом з аристократичного роду, мати — служницею. У 18671872 роках вчився в Уппсальському університеті. У 1872 написав свою першу драму «Местер Улуф», проте Королівський драматичний театр відмовився ставити цей твір. Тільки у 1881 році прем'єра драми відбулася. Замолоду був дуже бідним, тому спробував низку професій (вчителя, бібліотекаря, актора та ін.). Був тричі одружений.

Його дочка Карін Стріндберґ вийшла заміж за російського революціонера Володимира Мартиновича Смирнова.

У розвитку стилю Стріндберґа відправною платформою був натуралізм, а кінцевою — той ранній експресіонізм, який вже з кінця XIX століття виникав епізодично в літературі низки європейських країн.

У політиці дотримувався соціалістичних, навіть анархічних поглядів, що зобразилося в його літературному доробку.

Окрім цього, Стріндберґ захоплювався живописом, фотографією та окультними вченнями. Його найхимернішим захопленням була алхімія, причому пошуки золота було вмотивовано політичними поглядами - мріями про докорінну зміну світового суспільного устрою.

На честь Стріндберґа названий кратер на планеті Меркурій та астероїд[7].

Бібліографія

Пам’ятник Стріндберґу роботи Карла Ельда (1942) у Стокгольмі
Пам’ятник Стріндбергу роботи Карла Ельда у Стокгольмі
  • «Местер Улуф» — п'єса, 1872, 1874, 1877
  • «Червона кімната» — роман, 1879
  • «Нове царство» — оповідання, 1882
  • «Розповіді про шлюб» — збірка, 1884-86
  • «Утопія в реальності» — збірник новел, 1885
  • «Син служниці» — роман, 1886-87
  • «Батько» — п'єса, 1887
  • «Товариш» — п'єса, 1887
  • «Мешканці острова Хемсьо» — роман, 1887
  • «Сповідь божевільного» — роман, 1888
  • «Фрекен Жюлі» — п'єса, 1888
  • «Густав Васа» — п'єса, 1899
  • «Кредитори» — п'єса, 1889
  • «Чандала» — повість, 1889
  • «Ерік XIV» — п'єса, 1899
  • «На шхерах» — роман, 1890
  • «Пекло» — автобіогр. книга, 1897
  • «Легенди» — автобіогр. книга, 1897
  • «Шлях у Дамаск» — трилогія, 1898—1904
  • «Карл XII» — п'єса, 1901
  • «Танці смерті» — п'єса, 1901
  • «Енгельбрект» — п'єса, 1901
  • «Гра снів» — п'єса, 1902
  • «Христина» — п'єса, 1903
  • «Самотній» — роман, 1903
  • «Готичні кімнати» — роман, 1904
  • «Чорні знамена» — роман, 1905
  • «Соната привидів» — п'єса, 1907
  • «Синя книга» - публіцистика, 1907-08

Галерея

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.