Авл Постумій Альбін (консул 99 до н.е.)

Авл Постумій належав до одного з найзнатніших патриціанських родів Риму, представники якого згадуються в джерелах, починаючи з першого десятиліття Римської республіки. У деталях його походження невідоме, через те, що в Капітолійських фастах на місці преноменів його батька і діда лакуни. Ім'я Авл носив молодший брат і легат Спурія Постумія Альбіна, консула 110 до н. е. Цей нобіль став винуватцем поразки римської армії під час Югуртинської війни та після цього імовірно пішов у вигнання[2]. Вільям Сміт гадав, що консул був сином легата[3], а Фрідріх Мюнцер — що мова йде про представників різних гілок роду (можливо, двоюрідних братів)[4]. Також існує гіпотеза, що легат і консул — та сама людина. Але сучасні дослідники вважають це сумнівним[5].

Монета, викарбувана імовірно Авлом Постумієм Альбіном

Авл Постумій згадується в джерелах лише у зв'язку зі своїм консулатом (99 рік до н. е.)[6]. Він став одним із чотирьох претендентів на цю магістратуру — поряд з Марком Антонієм Оратором, Гаєм Сервілієм Главцією та Гаєм Меммієм (згідно із законом Віллія це означає, що він повинен був не пізніше 102 до н. е. обіймати посаду претора[7]). Одне з консульських місць зайняв Антоній, а за друге повинна була розвернутися подальша боротьба. Але Главцію напередодні виборів усунули, оскільки він був претором поточного року; а вранці в день голосування, при до кінця нез'ясованих обставин був забитий на смерть Меммій[8][9]. Сенат звинуватив в організації вбивства Главцію і використовував цей інцидент, щоб розправитися з екскандидатом та його політичним союзником — народним трибуном Луцієм Аппулеєм Сатурніном. Альбін же у результаті всіх цих подій став консулом[10]. В історіографії існує думка, що насправді саме Авл Постумій стояв за вбивцями Меммія: той був його єдиним конкурентом у боротьбі за консулат і раніше звинувачував родича Авла (Спурія Постумія) у корупційній змові з Югуртою[11][12].

У зв'язку з консулатом Альбіна Авл Геллій повідомляє про несприятливі провісники (у сакрарії в палаці Нуми Помпілія, де зберігалися священні предмети, прийшли в рух Марсові списи), через які Авл Постумій та Марк Антоній прийняли постанову про додаткові жертви богам[13]. Головною подією 99 року до н. е. стала боротьба низки представників сенатської аристократії за повернення з вигнання Квінта Цецилія Метелла Нумідійського, але Альбін у цьому контексті не згадується в джерелах — як і у зв'язку з якими-небудь подіями, крім ознак і жертв[6].

У 89 році до н. е. в джерелах з'являється ще один Авл Постумій Альбін. Під час Союзницької війни цей нобіль був легатом і брав участь в облозі Помпей; власні солдати вбили його камінням і палицями[14] через «підозру в ганебній зраді»[15] або через його «нестерпну зарозумілість»[16]. Відомо, що військо Альбіна взяв під своє керівництво Луцій Корнелій Сулла, який не став карати винних у вбивстві легата: він «залишив настільки тяжку провину безкарною і навіть пишався цим, не без хвастощів кажучи, що завдяки цьому його люди, мовляв, стануть ще більш ворожими, спокутуючи хоробрістю свою провину»[14]. Плутарх називає Авла колишнім претором[14], а Оросій — Консуляром[16]. Фрідріх Мюнцер робить з цього висновок, що, якщо Оросій не помиляється, то легата необхідно ототожнити з консулом 99 року до н. е.[17] На користь такого ототожнення висловився і Броутон[18].

Дружина — Юнія Молодша, донька Децим Юній Брут Галлек, консул 138 року до н. е.

Діти:

• Постумія Альбіна, дружина Сервія Сульпіція Руфа, коснула 51 року до н. е.
• Авл Постумій Альбін, монетарій 81 року до н. е.