Агапіт (Вишневський)

Народився 16 (28) липня 1867 року в селі Вигів, Овручського повіту, Волинської губернії. Син диякона.

Закінчив Волинську духовну семінарію (1888), Київську духовну академію (1896).

З 1889 року священик. У серпні 1895 року прийняв чернечий постриг. Інспектор Полтавської духовної семінарії (1896–1898), ректор Катеринославської духовної семінарії (1898–1902, голова Кирило-Мефодіївського братства), єпископ Уманський (з квітня 1902), настоятель Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря (1903–1908), єпископ Чигиринський (1908–1911), єпископ (1911–1918), архієпископ (1918–1919) Катеринославський і Маріупольський.

У січні та червні-липні 1918 був учасником двох сесій Всеукраїнського церковного собору, під час роботи якого активно виступав за проголошення автокефалії Української Православної Церкви. Владика Агапіт — один із небагатьох представників вищого духовенства, який підтримав українську державність. 19 грудня 1918 урочисто зустрічав Директорію УНР на Софійському майдані у Києві. 22 січня 1919 відправив молебень під час урочистого проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР.

1 січня 1919 Директорією прийнятий «Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви». Відповідно до цього Закону Українська Церква зі своїм Святим Синодом та ієрархією позбавилася будь-якої залежності від російського Патріарха. Найвища законна влада, судова й адміністративна переходила до Собору Всеукраїнської Церкви. Для постійного керівництва церковними справами, за законом, був необхідний Святий Синод із двох єпископів, одного протопресвітера, одного протоіерея, одного диякона та трьох мирян .

До участі в Першому Соборі уряд, серед інших, запросив архієпископа Катеринославського Агапіта (Вишневського), єпископа Кременецького Діонісія (Валединського) та протоієрея Василя Липківського. Окрім цього, припинялось літургійне поминання Патріарха Московського Тихона та Митрополита Антонія (Храповицького) в українських церквах.

У другій половині 1919 тимчасово відсторонений від церковної служби денікінцями. У жовтні-листопаді 1922 обновленським єпископом Катеринославським Російської православної церкви в СССР, але через деякий час влився до РПЦ (тихонівської).

Заарештований комуністами й помер 1924 у в'язниці в Катеринославі.

• А. Стародуб. Агапіт // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 23. — ISBN 966-528-197-6.
• Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

• Агапіт // ВУЕ

• Православ'я на Дніпропетровщині