Агарков Сергій Тихонович

1968–1974 рр. — Кримський державний медичний інститут, лікувальний факультет.
1974 — 1975 рр. — Кримська обласна психіатрична лікарня № 1, клінічна інтернатура з психіатрії.

1975–1978 рр. — Феодосійський психоневрологічний диспансер, лікар психотерапевт-сексопатолог.
1979—1983 рр. — Харківський НДІ неврології та психіатрії, науковий співробітник відділу неврозів.
1983—1986 рр. — Центральна московська обласна психіатрична лікарня, завідувач відділення неврозів.
1986—1992 рр. — Московський НДІ психіатрії, старший науковий співробітник відділення сексопатології.

В 1992 очолив сексологічну асоціацію «Культура та здоров'я», в рамках якої в Москві був відкритий «Центр формування сексуальної культури», а також муніципальний сексологічний центр «Медицина та репродукція».

З 2000 року вів курс з основ сексології на кафедрі психології особистості факультету психології Московського державного університету.

Працював у складі редколегій газет «СНІД-інфо», «АіФ-любов». Спільно з асоціацією венерологів «Санам» видавав газету «Венера-прес». Неодноразово виступав з коментарями в ЗМІ. У березні 2012 брав участь у телепрограмі «Держдеп 2» на тему прийняття у регіонах Росії законів про заборону «пропаганди гомосексуальності».[1] У квітні брав участь у випуску програми «Чесний понеділок» на цю ж тему.[2]

У липні 2012, після заяви міністра охорони здоров'я РФ Вероніки Скворцової про те, що треба «дітей, підростаюче покоління правильно виховувати та захищати, можливо, від патологічних представників гомосексуальності»[3] Сергій Агарков висловився про необхідність підвищення сексологічної грамотності людей в Росії:

"У свідомості обивателя все гомосексуали небезпечні, оскільки вони нібито нав'язують підліткам богемний спосіб життя та останні не можуть встояти перед модою. За всім тим стоїть повна відсутність сексуальної освіти навіть у лікарів.

Незважаючи на те, що сексологія стала окремою медичною дисципліною в 1988 році, в країні є лише одна кафедра медичної сексології в Пітері та жалюгідний курс у РМАПО на кафедрі психотерапії. Безкоштовні сексологи вимерли як клас <…> У МОЗ РФ і МОЗ Москви ніколи не було головного спеціаліста по сексології, який хоча б готував матеріали до публічних виступів міністра і не допускав офіційних «ляпів».

У Москві немає жодного муніципального спеціалізованого сексологічного центру <…> Сьогодні немає регулярних опитувань населення, які проводилися раніше, немає жодного повноцінного наукового журналу з сексології, практично розвалилися традиційні наукові школи в Пітері та Москві.

Найгірше йде справа з допомогою дітям та підліткам, про що свідчить ряд гучних скандалів в пресі за останній рік. <…>

Так чого ж ми хочемо від МОЗ?

Агарков закликав відновити «інфраструктуру сексологічної служби хоча б до убогого „позднесоветского“ рівня», «поки ще збереглися старі кадри, здатні передати свій досвід та знання молоді».[4]