Агатархід (місячний кратер)

Кратер Агатархід (лат. Agatharchides) — ударний кратер, розташований на південній межі Океану Бур на видимій стороні Місяця. Назву присвоєно на честь грецького історика і географа Агатархіда (II століття до н. е.) і затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р.

Агатархід
лат. Agatharchides
Знімок зонду Lunar Orbiter - IV.

Знімок зонду Lunar Orbiter - IV.

19.85° пд. ш. 31.11° зх. д. / -19.85; -31.11
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр52 км
Найбільша глибина1180 м
ЕпонімАгатархід (II століття до н. е.) — грецький історик і географ

Агатархід
 Агатархід у Вікісховищі

Опис кратера
Кратер Агатархід. Знімок з борту Аполлона-16.

Кратер розташований між Морем Вологості і Морем Хмар. На північному заході-заході від кратера розташований древній кратер Гассенді, на півдні невеликий кратер Леві і останки кратера Гіппал, на південному сході невеликий кратер Кеніг, на сході великий кратер Булліальд, на північному сході затоплений лавою кратер Любинецький[1]. Селенографічні координати центру кратера 19.85° пд. ш. 31.11° зх. д. / -19.85; -31.11, діаметр 52 км[2], глибина 1,18 км[3].

Зруйнований вал кратера сильно відрізняється по висоті, місцями перебуваючи на рівні навколишньої місцевості, а місцями досягаючи висоти 1110 м[4]. Найкраще збереглися східна і західна-південно-західна частини валу, північна частина повністю зруйнована, південна сильно пошкоджена. Західна частина валу має подвійний зовнішній схил, розрізаний глибокою долиною. Також у західній частині валу лежить невеликий кратер. Південна частина валу посічена кількома паралельними долинами, спрямованими в бік кратера Гіппал. Дно чаші кратера затоплено лавою, поцятковане численними дрібними кратерами і посічена системою борозен. Об'єм кратера становить приблизно 1820 км³.

Сателітні кратери
Фрагменти карт LAC-93, LAC-94.
Агатархід Координати Діаметр, км
A 23.27° пд. ш. 28.46° зх. д. / -23.27; -28.46 (Агатархід A) 15,7
B 21.52° пд. ш. 31.71° зх. д. / -21.52; -31.71 (Агатархід B) 7,0
C 22.06° пд. ш. 32.94° зх. д. / -22.06; -32.94 (Агатархід C) 11,5
E 20.74° пд. ш. 33.19° зх. д. / -20.74; -33.19 (Агатархід E) 15,3
F 20.26° пд. ш. 31.86° зх. д. / -20.26; -31.86 (Агатархід F) 5,9
G 20.17° пд. ш. 26.84° зх. д. / -20.17; -26.84 (Агатархід G) 6,0
H 20.41° пд. ш. 33.95° зх. д. / -20.41; -33.95 (Агатархід H) 16,0
J 21.62° пд. ш. 32.61° зх. д. / -21.62; -32.61 (Агатархід J) 13,0
K 21.08° пд. ш. 27.53° зх. д. / -21.08; -27.53 (Агатархід K) 13,3
L 21.12° пд. ш. 26.79° зх. д. / -21.12; -26.79 (Агатархід L) 8,0
N 21.09° пд. ш. 29.72° зх. д. / -21.09; -29.72 (Агатархід N) 21,6
O 19.24° пд. ш. 26.71° зх. д. / -19.24; -26.71 (Агатархід O) 4,7
P 20.30° пд. ш. 28.77° зх. д. / -20.30; -28.77 (Агатархід P) 66,0
R 18.36° пд. ш. 30.85° зх. д. / -18.36; -30.85 (Агатархід R) 5,1
S 17.75° пд. ш. 30.59° зх. д. / -17.75; -30.59 (Агатархід S) 3,1
T 18.32° пд. ш. 27.80° зх. д. / -18.32; -27.80 (Агатархід T) 5,6
  • Сателітний кратер Агатархід A включений до списку кратерів із яскравою системою променів Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)[5].
  • Сателітний кратер Агатархід A включений до списку кратерів з темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціації місячної і планетної астрономії (ALPO)[6].
  • Сателітний кратер Агатархід P перетинає тріщина, звана борозною Агатархіда.
  • Сателітний кратер Агатархід P утворився в нектарський період.

Див. також

Примітки
  1. Кратер Агатархид на карте LAC-93.
  2. Справочник Международного Астрономического Союза
  3. John E. Westfall’s Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000)
  4. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  5. Перечень кратеров с яркой системой лучей Ассоциации лунной и планетарной астрономии (ALPO). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2017.
  6. Перечень кратеров с темными радиальными полосами Ассоциации лунной и планетарной астрономии (ALPO). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 21 жовтня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.