Місячні породи
Мі́сячні поро́ди — гірські породи з Місяця — природного супутника Землі.
![](../I/Lunar_Ferroan_Anorthosite_60025.jpg.webp)
![](../I/Mondgestein_Apollo_17_01.jpg.webp)
Загальний опис
Місячні породи — тверді гірські породи густиною 3,1–3,4 г/см3. За хімічним, мінералогічним складом та структурою не схожі на земні породи. В місячних породах у порівняно значних кількостях містяться рідкісні на Землі елементи — хром, титан, цирконій, проте менше натрію і калію. Місячні породи бідні на залізо, воду та леткі компоненти — тільки один мінерал місячних порід — акаганеїт — містить сполуки заліза та водень. Провідними сполуками є силікати та оксиди, попутними — фосфати, сульфіди, карбіди, та фосфіди.
Зразки місячних порід, доставлені «Аполлоном-11», мають вулканічне походження і кристалізувалися з розплаву. Далі відбувалося перетворення порід під дією ударів метеоритів і метаморфізму (ударного, термічного), а також спікання. Основними мінералами місячних порід є піроксен, плагіоклаз, ільменіт та меншою мірою олівін. Розрізняють чотири (за іншими класифікаціями — три і шість) типи місячних порід: дрібнозернисті пухирчасті вивержені породи; крупнозернисті кристалічні породи; брекчії — уламки вивержених порід і мінералів; реголіт — дрібні частинки, пил. У місячному пилу присутні скляні кульки розміром біля сотень мікрон. Вік місячних порід — 3-4 млрд років, а за останніми даними 4,51 мільярдів років.[1]
Описано близько 50 мінералів, які містяться в місячних породах. Загалом виявлено близько 100 видів мінералів (на Землі близько 3000). Усі виявлені мінерали поділяють на три групи:
- Породотвірні (армолколіт, ільменіт, олівін, плагіоклаз, піроксен, шпінель).
- Акцесорні (лужний польовий шпат, камасит, теніт, кварц, піроксфероїт, тридиміт, кристалобаліт, рутил, транквілітіїт, троїліт, вітлокіт, циркон, апатит).
- Рідкісні (сульфіди і сульфати, силікати, метали, оксиди та гідроксиди тощо).
Слід відзначити суттєву відмінність у складі порід морських та материкових районів Місяця. Морські породи — це олівіни, глиноземисті та титанисті базальти з різним вмістом лугів; материкові — це габро-норит-анортозитовий комплекс порід, глиноземисті базальти та крип-базальти з високим вмістом лугів, рідкісноземельних елементів та фосфору.
За оцінками вчених, на Місяці може бути близько 1 млн т ізотопу гелію-3 — складової «сонячного вітру». На початку XXI ст. висунуте припущення про можливість промислового використання у майбутньому гелію (3Не) як ядерного палива при термоядерному синтезі. Такі міркування, однак, потребують ретельного аналізу і порівняння термоядерних реакцій з використанням дейтерію (ресурси якого у водах Світового океану дозволяють отримати енергію у мільярд разів більшу енергії від усіх запасів органічного палива на Землі) і гелію-3.
Японія, поряд з США і ЄС, проявляє інтерес до технології пошуку корисних копалин на космічних тілах, зокрема, на Місяці. США розробили відповідне законодавство.[2]
Вільний доступ до місячної породи
У музеї астронавтики у Вашингтоні виставлений зразок місячної породи, до якої може доторкнутися будь-який відвідувач. Крім того, музей має ряд експозицій місячних порід, дані про їх склад тощо.
Місячна Місія |
Маса зібраних зразків |
---|---|
Аполлон-11 | 22 кг |
Аполлон-12 | 34 кг |
Аполлон-14 | 43 кг |
Аполлон-15 | 77 кг |
Аполлон-16 | 95 кг |
Аполлон-17 | 111 кг |
Луна-16 | 101 г |
Луна-20 | 55 г |
Луна-24 | 170 г |
На сьогодні на Землі є зразки місячної породи, що потрапили на Землю з таких джерел:
- Зразки, зібрані з 1969 по 1972 роки в ході 6 пілотованих висадок на Місяць Аполлон-11, -12, -14, -15, -16, -17, здійснених під час американської програми «Аполлон».
- Зразки зібрані з 1970 по 1976 роки автоматичними станціями Луна-16, -20, -24, запущеними в рамках радянської програми «Луна».
- Зразки, які потрапили на землю природним шляхом, тобто які були вибиті з поверхні Місяця падінням астероїдів, а потім впали на Землю (місячні метеорити). З 1980-х років було знайдено 135 подібних метеоритів, загальною масою близько 55 кг[3].
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Посилання
- Rocks & Soils from the Moon — Johnson Space Center
- Apollo Geology Tool Catalog
- Lunar meteorites — Washington University, Department of Earth and Planetary Sciences
- Lunar Samples Lunar and Planetary Institute
- Articles about Moon rocks in Planetary Science Research Discoveries educational journal
- Where Today are the Apollo 11 Lunar Sample Displays? collectSPACE
- Where Today are the Apollo 17 Goodwill Moon Rocks? collectSPACE
Примітки
- Місяць набагато старший, ніж вважалося раніше — вчені. Укрінформ. 27 лютого 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 червня 2021.
- http://daleki-zori.com.ua/11165-v-yaponii-virishili-stvoriti-pershiy-v-is
- Список місячних метеоритів (англ.)