Місячні породи

Мі́сячні поро́ди гірські породи з Місяця — природного супутника Землі.

Анортозит з Місяця, знайдений експедицією Аполлон-16.
Зразок гірської породи з Місяця, знайдений експедицією Аполлон-17.

Загальний опис

Місячні породи — тверді гірські породи густиною 3,1–3,4 г/см3. За хімічним, мінералогічним складом та структурою не схожі на земні породи. В місячних породах у порівняно значних кількостях містяться рідкісні на Землі елементи хром, титан, цирконій, проте менше натрію і калію. Місячні породи бідні на залізо, воду та леткі компоненти — тільки один мінерал місячних порід акаганеїт — містить сполуки заліза та водень. Провідними сполуками є силікати та оксиди, попутними фосфати, сульфіди, карбіди, та фосфіди.

Зразки місячних порід, доставлені «Аполлоном-11», мають вулканічне походження і кристалізувалися з розплаву. Далі відбувалося перетворення порід під дією ударів метеоритів і метаморфізму (ударного, термічного), а також спікання. Основними мінералами місячних порід є піроксен, плагіоклаз, ільменіт та меншою мірою олівін. Розрізняють чотири (за іншими класифікаціями — три і шість) типи місячних порід: дрібнозернисті пухирчасті вивержені породи; крупнозернисті кристалічні породи; брекчії — уламки вивержених порід і мінералів; реголіт — дрібні частинки, пил. У місячному пилу присутні скляні кульки розміром біля сотень мікрон. Вік місячних порід — 3-4 млрд років, а за останніми даними 4,51 мільярдів років.[1]

Описано близько 50 мінералів, які містяться в місячних породах. Загалом виявлено близько 100 видів мінералів (на Землі близько 3000). Усі виявлені мінерали поділяють на три групи:

  1. Породотвірні (армолколіт, ільменіт, олівін, плагіоклаз, піроксен, шпінель).
  2. Акцесорні (лужний польовий шпат, камасит, теніт, кварц, піроксфероїт, тридиміт, кристалобаліт, рутил, транквілітіїт, троїліт, вітлокіт, циркон, апатит).
  3. Рідкісні (сульфіди і сульфати, силікати, метали, оксиди та гідроксиди тощо).

Слід відзначити суттєву відмінність у складі порід морських та материкових районів Місяця. Морські породи — це олівіни, глиноземисті та титанисті базальти з різним вмістом лугів; материкові — це габро-норит-анортозитовий комплекс порід, глиноземисті базальти та крип-базальти з високим вмістом лугів, рідкісноземельних елементів та фосфору.

За оцінками вчених, на Місяці може бути близько 1 млн т ізотопу гелію-3 — складової «сонячного вітру». На початку XXI ст. висунуте припущення про можливість промислового використання у майбутньому гелію (3Не) як ядерного палива при термоядерному синтезі. Такі міркування, однак, потребують ретельного аналізу і порівняння термоядерних реакцій з використанням дейтерію (ресурси якого у водах Світового океану дозволяють отримати енергію у мільярд разів більшу енергії від усіх запасів органічного палива на Землі) і гелію-3.

Японія, поряд з США і ЄС, проявляє інтерес до технології пошуку корисних копалин на космічних тілах, зокрема, на Місяці. США розробили відповідне законодавство.[2]

Вільний доступ до місячної породи

У музеї астронавтики у Вашингтоні виставлений зразок місячної породи, до якої може доторкнутися будь-який відвідувач. Крім того, музей має ряд експозицій місячних порід, дані про їх склад тощо.

Місячна
Місія
Маса зібраних
зразків
Аполлон-11 22 кг
Аполлон-12 34 кг
Аполлон-14 43 кг
Аполлон-15 77 кг
Аполлон-16 95 кг
Аполлон-17 111 кг
Луна-16 101 г
Луна-20 55 г
Луна-24 170 г

На сьогодні на Землі є зразки місячної породи, що потрапили на Землю з таких джерел:

  • Зразки, зібрані з 1969 по 1972 роки в ході 6 пілотованих висадок на Місяць Аполлон-11, -12, -14, -15, -16, -17, здійснених під час американської програми «Аполлон».
  • Зразки зібрані з 1970 по 1976 роки автоматичними станціями Луна-16, -20, -24, запущеними в рамках радянської програми «Луна».
  • Зразки, які потрапили на землю природним шляхом, тобто які були вибиті з поверхні Місяця падінням астероїдів, а потім впали на Землю (місячні метеорити). З 1980-х років було знайдено 135 подібних метеоритів, загальною масою близько 55 кг[3].

Див. також

Література

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.