Агукання

Агу́кання[1] — стадія домовленнєвого розвитку дитини, яка слідує за криком і передує лепету. Триває приблизно з 2—3 до 5—7 місяців життя.

В україномовних Інтернет-джерелах в цьому значенні іноді трапляється слово «гуління»[2], але воно є, скоріш за все, спонтанним росіянізмом. Слід мати на увазі, що для слова гулити старі українські словники фіксують значення «вабити», «спокушати», «дурити обіцянками»[3], а зовсім не «агукати», тому укр. гуління і рос. гуление можна розглядати як міжмовні омоніми.

Опис

Агукання являє собою протяжні неголосні співучі звуки або склади — як правило, ці ланцюжки голосних, близьких до /а/, /у/, /и/, часто в сполученні з приголосними /г/, /м/[4].

Початковий період агукання іноді називають «гуканням» — це більш короткі й відривчасті вокалізації (типу /гу/, /га/, /у/, /ка/)[5]. В англомовній термінології поширена назва cooing чи gooing — вона також відбиває переважання велярних звуків у даному типі вокалізацій[6].

Пізніший період агукання (ближче до 4 місяців) відомий як «свиріль» — це вимовляння ланцюжка звуків каскадом[7][8]

Агукання має спонтанний характер і проявляються в дитини в стані спокійного неспання, частіше за все в присутності дорослих. Нерідко вони супроводжуються усмішкою і першим сміхом.

У різних народів діти агукають практично однаково, незалежно від мовного оточення. Але, як показують експериментальні дослідження, вже на 6 місяць дитячі звуки починають нагадувати саме звуки мови дорослих[9]. Діти з уродженою глухотою також проходять стадію агукання (і початкову стадію лепету).

Примітки
  1. Коли дитина починає агукати. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  2. Коли дитина починає гуліть і що таке гуління. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  3. Гулити // Зведений словник застарілих та маловживаних слів. 2014.
  4. Бунина В. С. Формирование звукопроизношения в онтогенезе
  5. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста. 2-е изд., переработанное и дополненное. / Под ред. С. Циркина. СПб.: Питер, 2004. — С. 29.
  6. G. Yule. The Study of Language. 4th ed. Cambridge: Cambridge University Press. — P. 173).
  7. Развитие речи. Первый год жизни. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  8. Доречевой этап Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine. // Белянин В. П. Психолингвистика. Учебник. М., 2005.
  9. Ковшиков В. А., Пухов В. П. Психолингвистика. Теория речевой деятельности. М.: АСТ, 2007. — С. 303.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.