Аг'я (селище)

А́г'я (ест. Ahja alevik) селище в Естонії, адміністративний центр волості Аг'я повіту Пилвамаа.

Аг'я
Ahja alevik
Країна Естонія
ПовітПилвамаа
ВолостьАг'я
Статусадміністративний центр волості
Населення507 (31.12.2011)[1]
Часовий поясUTC+2, влітку UTC+3
Поштові індекси63701, 63710
EHAK1116
 
Аг'я

Населення

Чисельність населення на 31 грудня 2011 року становила 507 осіб[1].

Географічне положення

На сході селища тече річка Аг'я (ест. Ahja jõgi).

Через селище проходить автошлях 45 (Тарту Ряпіна Вярска). Від селища починаються автошляхи 180 (Аг'я Вастсе-Куусте) та 184 (Аг'я Разіна).

Маєток Аг'я

Головний будинок маєтку Аг'я

Перші згадки про маєток (ест. Ahja mõis) датуються 1553 роком. У 17-му столітті миза стала власністю шведської корони. У 1716 році маєток був дарований Христині Ґлюк, вдові Ернста Ґлюка, у родині яких виросла майбутня російська імператриця Катерина I.

Головним будинком маєтку є двоповерхова будівля в стилі бароко. Сучасний вигляд будинок отримав, коли маєтком володів Франсуа де Вільбуа, зять Христини Ґлюк. Будівництво будинку було завершено приблизно у 1749 році.

Пізніше маєток належав різним сім'ям балтійських німців. Останнім володарем до експропріації в 1919 році був фон Браш. У 1929–1997 рр. у будинку містилася школа.

16 листопада 1999 року садиба, як пам'ятник архітектури, занесена до реєстру культурної спадщини Естонії[2].

Відомі особистості

В Аг'ї народився естонський письменник та критик Фрідеберт Туґлас (1886–1971). Спогади про дитячі роки в Аг'ї лягли в основу його автобіографічного роману «Маленький Іллімар». Тому зараз Аг'я відома саме як земля маленького Іллімара.

2 березня 2005 року на другому поверсі селищної бібліотеки був відкритий для відвідувачів музей Туґласа[3].

Див. також

Примітки

  1. Eesti 2011. aasta rahvaloendus. PC003:Population by place of residence (settlement), 31 December 2011. Eesti Statistika. Процитовано 10.09.2015.
  2. 23656 Ahja mõisa peahoone. Kultuurimälestiste riiklik register. Процитовано 10.09.2015.
  3. Ahja valla Tuglase muuseum. Архів оригіналу за 10.10.2015. Процитовано 10.09.2015.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.