Адальберт I (король Італії)

Походив з династії Анскарідів. Син Беренгара, маркграфа Іврейського, та Вілли Тосканської (з династії Бозонідів). Народився в Івреї між 934 та 936 роками. Після повстання та поразки у 940 році батька проти короля Гуго I разом з родиною втік до Німеччини.

Повертається до Італії після 945 року. У 950 році разом з Беренгаром II коронується також італійським королем. Церемонія відбулася у соборі Св. Михайла в Павії (колишній столиці лангобардів). Після цього усіляко допомагав батькові у зміцненні влади.

Беренгар II мав намір одружити сина на вдові Лотаря II — Адельгейді, доньки Рудольфа II, короля Бургундії. Але вона цьому чинила опір, за що і піддалася ув'язненню у замку Гарда. Захисником і згодом чоловіком Адельгейди виявився імператор Оттон I (до якого вона звернулася через Адальберта Атто, графа Каносси), що примусив Беренгара II та Адальберта I у 952 році в Аугсбурзі визнати зверхність Оттона I й прийняти Італію без маркграфства Верони і герцогства Фріульського, як льон.

В подальшому підтримував повстання батька проти імператора, яке тривало з перемінним успіхом до 961 року. 954 року було скинуто німецьку залежність, а 955 року Адальберт I, скориставшись складнощами Оттона I у боротьбі з угорцями, завоював Веролнську марку. 957 року війська Беренгара II і Адальберта I зазнали поразки від німецьких військ Людольфа, герцога Швабського (сина Оттона I). Втім ситуацію врятувала раптова смертю Людольфа. У 958 році оженився на доньці графа Шалонського з герцогства Бургундія. У 960 році за наказом батька Адальберт I захопив область Лаціо, намагаючись оволодіти Римом. За цих обставин папа римський Іоанн XI спрямував заклик до Оттона I про допомогу.

961 року німецькі війська Оттона I захопили усю північну Італію. Беренгар II продовжував чинити опір у фортеці Сан-Леоне. Адальберт I також деякий час намагався пручатися у маркграфстві Тосканському, але вимушений був наприкінці 962 року тікати до Провансу, де намагався здобути підтримку у арабських піратів з Джаляль-аль-Хіляля (місцина між Марселем та Ніццою), але марно. Потім через Корсику прибув до Риму, де здобув допомогу з боку папи римського Іоанна XI, що був занепокоєний посиленням Оттона I. Противники останнього не мали змоги пручатися, тому втекли з Риму.

Адальберт I укріпився на Корсиці, єдиній частині королівства Італії, яка хоч якось йому корилася. У 965 році, після повернення Оттона I до королівства Німеччина, спробував відвоювати столицю Павію, проте зазнав поразки у битві при П'янченці від військ Буркхарда III, герцога Швабії. В цій битві загинув його брат Конрад, в результаті чого Адальберта визнано новим маркграфом Івреї.

Втім він продовжував намагання повернути корону. Спроба здобути підтримку з боку візантійського імператора Никифора II мала незначний успіх, оскільки бойові дій 968 року між імператорами обмежилися Апулією. Того ж року між Оттоном I та Никифором II було укладено мир. Після цього Адальберт I залишив Італії, перебравшись до Бургундії, де дружина Адальберта мала володіння. Тут він і помер в Отені близько 975 року.

Дружина — Герберга, донька Ламберта, графа Шалона і Отена.

Діти:

• Оттон-Вільгельм (958—1026), граф Бургундії, Макона, Невера
• Гізела (983—1020), дружина Ансельма I? маркграфа Монферратського
• Ардуїн (д/н-1015), маркграф Івреї
• Віберт (д/н-1030), маркграф Івреї у 1015—1030 роках
• Амедей

• Robert Folz La naissance du Saint-Empire " Le Mémorial des Siècles: Xe siècle " éditions Albin Michel Paris 1967 p. 115—116 (фр.)
• Roger Collins, Early Medieval Europe, 300—1000, Second Edition (New York: St. Martin's Press, 1999), p. 400(англ.)