Адмірал Лазарев (броненосний фрегат)

Корпус був повністю покритий листами кованої броні. Броньові листи укладалися на дерев'яну підкладку з тикової деревини. По конструкції підкладка пом'якшувала удари снарядів про броні і захищала корпус від розхитування. Горизонтальні 229-мм тикові бруси прилягали безпосередньо до металевої обшивки борту. На них кріпилися 25,4 мм залізні листи допоміжної броні. Потім кріпилися вертикальні 203-мм тикові бруси. І четвертим шаром кріпилися зовнішні броньові плити, що мали товщину 114-мм на міделі, 76-мм на кормі і 89-мм на передній частині корпусу. Бруси скріплювалися залізними косинцями, які запобігали розрив зовнішніх броньових плит, а тикові бруси амортизували удар, запобігаючи розриву заклепок, що з'єднують листи обшивки і набору корпусу. В якості засобу запобігання гнилі брусів використовувався спочатку сурик, а потім використовували спеціальний засіб, назване «клей Хейса», який вважався абсолютно надійним. Гарматні башти були броньовані 152-мм листами броні. Палубна броня товщиною 25,4 мм була покладена на підкладку з сукна і повсті. Бойова рубка була броньована 127-мм листами.

Кораблі проекту мали одну двоциліндрову горизонтальну парову машину прямої дії системи Хомфрейса з пристосуванням для відсічення пари. Пара вироблялася в чотирьох прямокутних жаротрубних котлах (робочий тиск 1,7 атм). Головна енергетична установка видавала 2020 індикативних кінських сил (1510 кВт). Рушієм був один непідйомний трилопатевий гребний гвинт. Дальність плавання по запасах вугілля становила до 1500 морських миль при швидкості 9 вузлів. В якості додаткового рушія використовувалися вітрила, також вони використовувалися в якості допоміжного пристрою при маневруванні. Курс задавався за допомогою балансирного стерна. На кораблі були встановлені генератори для вироблення електроенергії для освітлення

Спочатку на фрегат були встановлені три башти системи Кольза з двома 11-дюймовими (229-мм) 20-калибровими гладкоствольними гарматами Обухівського заводу в кожній башті.

У 1873 році віце-адмірал А. А. Попов запропонував демонтувати бойові рубки, а пару 229-мм гармат в носовій і середньої баштах замінити по одній нарізній 280-мм гармати конструкції Круппа (11-дюймів / 17-калібрів) виробництва Обухівського заводу, так само він запропонував замінити кормову башту на 305-мм гармату в барбетній установці. У 1874—1875 роках дану пропозицію було реалізовано, за винятком кормової башти — через брак 305-мм гармат в неї встановили одну 280-мм гармату, подібно до інших башт.

Під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років на дахах носової та кормової турелей була встановлена пара легких 4-фунтових (86-мм) гармат і пара 4-ствольних 1,7 дюйма (44 мм) скорострілок системи Енгстрема для дій проти міноносців та торпед, також був встановлений 9-дюймовий міномет, але так як його точність була низькою, то на початку 1880-х років він був демонтований. У середині 1880-х років була встановлена одна скорострільна гармата револьверного типу.

На початку 1890-х років на «Адмірала Лазарєва» озброєння складалося з двох 2,5 дюймових (64-мм) гармат системи Баранова, п'яти 1,9 дюйма (47-мм) гармат системи Гочкіса, два 1,5 дюйма (37 мм) п'ятиствольных гармат револьверного типу системи Гочкісса. Також корабель ніс до 15 якірних мін.

У серпні 1882 року «Смарагд» брав участь у великих морських маневрах Балтійського флоту, що почалися 23 числа. За сценарієм маневрів кораблі були розділені на три ескадри — атакуючу (перша), ту що захищається (друга) і ескадру підкріплення (третя)[2].

Навчальний бій 24-го серпня

Броненосний фрегат «Адмірал Лазарєв» і фрегат «Світлана» у парадному строю на Кронштадтському рейді

Друга ескадра розділившись на дві частини провела мінування підходів до Виборгу і зайняла атакуючі позиції на південному і північному напрямках, також частина кораблів була залишена в резерві. У цей час «Варяг» і «Аскольд» провели артилерійську підготовку і висадку десанту на острів Тейкар-Сарі і організували базу постачання для атакуючої ескадри між островами Менц і Уран-Сарі. Оборону цих островів забезпечували «Боярин» та «Гіляк», зайняли північний і південний проходи до цих островів. Інші кораблі ескадри проводили умовне бомбардування Виборга, а міноносці і міноноски відбивали атаки «другої» ескадри, при цьому, вітрильні яхти виконували роль транспортів і кораблів зв'язку. Всі дії кораблів проходили під особистим наглядом Олександра III, який за необхідності сходив на берег або переходив на різні кораблі. Маневри, артилерійські стрільби, а також постановка і підрив мін тривали і вночі. Вранці 24 серпня в допомогу оборонцям підійшла «третя» ескадра. Саме в цей день були проведені основні сцени бою. На кінець 5-ї години оборонці почали здобувати перемогу, і Олександр III повернувся на імператорську яхту «Держава», а кораблі ескадр почали будувати стрій на Транзундскому рейді. 25 серпня відбувся Найвищий огляд флоту[2].

«Адмірал Лазарев» на Неві під час Імператорського огляду.

У 1881—1882 роках були замінені коробчаті жаротрубні котли на циліндричні.

Наказом по Морському відомству від 13 лютого 1892 року «Адмірал Лазарєв» було перекласіфіковано як броненосець берегової оборони і пізніше переведено в навчальний загін.

У 1904—1905 роках, під час Російсько--японської війни, «Адмірал Лазарев» був переведений у Лібаву для посилення берегової оборони.

«Адмірал Лазарєв» виведений зі складу флоту 14 серпня 1907 року і зданий до Кронштадтському порту.

У липні 1910 року був розглянутий варіант перебудови корпусу в авіаносець з польотною палубою розміром 77×15 метрів на стійках над верхньою палубою, але після ретельного розгляду, проект був відхилений.