Макаров Степан Осипович
Степан Осипович Макаров (27 грудня 1848 (8 січня 1849), Миколаїв — 31 березня (13 квітня) 1904, біля Порт-Артура) — російський флотоводець, океанограф, полярний дослідник, кораблебудівник, віце-адмірал (1896). У 1895 році розробив російську семафорну абетку. Лауреат Макаріївської премії.
Макаров Степан Осипович | |
---|---|
рос. Степа́н Мака́ров | |
| |
Народився |
8 січня 1849 Миколаїв |
Помер |
13 квітня 1904 (55 років) Порт-Артур ·загиблий у бою |
Громадянство | Російська імперія |
Діяльність | солдат, інженер, гідрограф, мандрівник-дослідник |
Галузь | океанографія і суднобудування |
Alma mater | Морський кадетський корпус |
Знання мов | російська |
Учасник | Російсько-турецька війна 1877–78 і Російсько-японська війна |
Членство | Товариство з вивчення Амурського краюd і Російське географічне товариство |
Військове звання | віце-адмірал |
Термін | 1863—1904 |
Нагороди | |
Закінчив Морське училище (1865). Учасник Ахал-Текінської експедиції (1880–1881). Командував пароплавом «Тамань» (1881 — 1882), фрегатом «Князь Пожарський» (1885), корветом «Вітязь» (1886–1889), на якому здійснив навколосвітню подорож.
Виконувач обовʼязків головного інспектора морської артилерії (1891–1894). Молодший флагман Практичної ескадри Балтійського моря (1894). Командувас ескадри в Середземному морі (1894 — 1895), при загрозі війни з Японією (1895) перевів кораблі на Далекий Схід. Командувач Практичної ескадри Балтійського моря (1896 — 1898). Головний командир Кронштадтського порту, губернатор Кронштадта (6 грудня 1899 — 9 лютого 1904). Після початку російсько-японської війни (1904–1905) призначений командуючим Тихоокеанською ескадрою. 24 лютого (8 березня) прибув у Порт-Артур. Керував діями кораблів при обороні Порт-Артура, загинув на броненосці «Петропавловськ», що підірвався на міні.
Біографія
Народився 8 січня 1849 р. в Миколаєві в сім'ї морського офіцера. Після переїзду до Ніколаєвська-на-Амурі в 1858 р. десятирічний Макаров вступив у штурманське училище. Під час навчання в училищі наполегливо вивчав математику, англійську мову, багато читав.
У 1865 р. успішно закінчив морське училище, його призначили корабельним гардемарином.
Під час багатьох навчальних плавань у молодого Макарова склалися навички досвідченого командира, гостра спостережливість. До 1869 р., коли С. О. Макарову було присвоєно звання мічмана (перший офіцерський чин у царському флоті), він уже проплавав близько 2000 днів.
У 1871 році за відмінну службу присвоєно звання лейтенанта.
Велику увагу приділяв справі вдосконалення військових кораблів та їх озброєння. В 1877 році С. О. Макаров — активний учасник російсько-турецької війни. У бойових операціях проти турецького флоту виявляв себе вольовим і відважним командиром, сміливим новатором у застосуванні техніки та методів ведення морського бою, а також добрим організатором. Макаров завдав турецькому флотові ряд рішучих ударів, після чого турки перестали бути господарями Чорного моря.
Після закінчення війни призначається начальником морської частини в Закаспійському краї зі званням капітаном 2 рангу. У 1882 році отримує призначення в Константинополь. Він проводить велику дослідницьку роботу, вивчаючи течії в Босфорі.
Макаров доводить існування у протоці двох течій: верхньої — з Чорного моря в Егейське, нижньої — у зворотному напрямку. Це цілком спростувало думку англійського гідролога Спарта, який заперечував існування нижньої течії з Егейського моря в Чорне.
В 1886 Макарова було призначено командиром корвета «Витязь», на якому здійснив навколосвітнє плавання. Під час цього плавання, що тривало близько трьох років, була проведена велика дослідницька робота з вивчення Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.
Наслідки цих досліджень Макаров виклав у великій науковій праці «Витязь» і «Тихий океан», що подібно до його праці «Про обмін води Чорного та Середземного морів», дістала високу оцінку з боку вчених.
У 1890 р. С. О. Макарову було присвоєно звання контр-адмірала. З цього часу він займає послідовно ряд відповідальних посад у морському флоті й разом із тим продовжує наукову діяльність.
Він дуже добре розумів значення Арктики для Росії. Вирішальним транспортом у справі вивчення полярних морів він увважав криголами. «Простий погляд на карту Росії показує, — писав він, — що вона головним своїм фасадом виходить на Льодовитий океан… Потужний криголам відкриє дверів цьому фасаді…»
Ціною великих зусиль Макарову вдається домогтися побудови криголама «Єрмак» (збудовано в 1898 р. в Англії під безпосереднім його керівництвом та кресленнями). Дуже багато зробив для вивчення Арктики. Особливо цінним є те, що розробив питання про використання криголамів. Ці дослідження узагальнив у своїй праці «„Єрмак“ во льдах».
У ніч на 9 лютого 1904 р. японський флот без оголошення війни напав на російську ескадру в Порт-Артурі. Оборону Порт-Артура було організовано погано. Японський флот мав значну перевагу над російським Тихоокеанським флотом. У цей час віце-адмірала С. О. Макарова призначають командувачем Тихоокеанського флоту. За короткий час підвищує його боєздатність і значно посилює оборону Порт-Артура, перейшовши від тактики пасивної оборони до тактики активної оборони.
13 квітня 1904 р. броненосець «Петропавловськ», на якому був адмірал Макаров, вийшов у море назустріч ворожим кораблям і підірвався на міні. Видатний учений і флотоводець загинув смертю хоробрих. Разом із ним помер російський художник-баталіст В. В. Верещагін.
Степан Осипович Макаров зробив великий внесок і в географічну науку. Він провів глибокі та ґрунтовні дослідження океанів, сконструював перший у Росії криголам і запропонував проект його широкого використання для вивчення Арктики. Він був і першим керівником наукової експедиції на криголамі в Арктику.
Памʼять
На честь адмірала Макарова назване місто Макаров у Сахалінській області. Ім'я Степана Осиповича Макарова носить Державна Морська Академія у Санкт-Петербурзі, Національний Університет Кораблебудування, вулиця та бульвар (з 1976 Флотський) у Миколаєві, вулиці в інших містах України та Росії, Тихоокеанський військово-морський інститут у Владивостоці та військове судно (фрегат «Адмірал Макаров») (ВМС РФ).
Також на його честь названо астероїд 6220 Степанмакаров[1].
Примітки
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела та література
- О. В. Ясь. Макаров Степан Осипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 442. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.