Аднан Гушо

Адна́н Гушо́ (босн. Adnan Gušo; 4 жовтня 1975, Сараєво, СФР Югославія) — боснійський футболіст, воротар. Найбільше відомий завдяки виступам у складі сараєвського «Желєзнічара», румунської «Університаті» та збірної Боснії і Герцеговини.

Аднан Гушо
Особисті дані
Повне ім'я босн. Adnan Gušo
Народження 4 жовтня 1975(1975-10-04) (46 років)
  Сараєво, СФР Югославія
Зріст 198 см
Вага 93 кг
Громадянство  Боснія і Герцеговина
Позиція воротар
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1993—1999 «Желєзнічар» ?(-?)
1999—2001 «Ерзурумспор» 24(-34)
2000—2001   «Желєзнічар» ?(?)
2001—2002 «Спартак» М 0(-0)
2002   «Желєзнічар» 3(-?)
2002 «Сараєво» 11(-?)
2003—2005 «Університатя» К 72(-?)
2005 «Динамо» Бх 3(-3)
2006 «Арджеш» 11(-17)
2006—2007 «Пандурій» 37(-38)
2008 «Олімпіакос» Н 4(-?)
2009—2012 «Желєзнічар» 20(-6)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1999–2008 Боснія і Герцеговина 17 (-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Аднан Гушо народився в Сараєво в мусульманській родині[1]. З 1993 по 1999 рік захищав кольори місцевого «Желєзнічара», у складі якого став чемпіоном країни та виборов Суперкубок. У червні 1999 року підписав контракт з турецьким «Ерзурумспором». Завдяки впевненій грі у клубі почав залучатися до матчів національної збірної Боснії і Герцеговини. На рівні збірних дебютував 5 жовтня 1999 року в поєдинку кваліфікації до Євро-2000 проти Шотландії. У серпні 2000 року на правах оренди повернувся до «Желєзнічара», разом з яким здобув «золото» чемпіонату та національний Кубок.

Восени 2001 року уклав угоду з московським «Спартаком», однак у складі «основи» жодного разу так і не з'явився, будучи дублером українського голкіпера Максима Левицького[2]. У 2002 році знову поїхав у оренду до «Желєзнічара», додавши до свого активу чергове чемпіонське звання у Боснії і Герцеговині.

Після остаточного повернення з Росії виступав за футбольний клуб «Сараєво». У 2003 році на правах вільного агента перебрався до Румунії, підписавши контракт з клубом «Університатя» з Крайови, за який виступав протягом двох з половиною сезонів. Влітку 2005 року перейшов до лав одного з лідерів румунського футболу — бухарестського «Динамо», однак вже за півроку опинився у «Арджеші», так і не ставши основним кіпером динамівців.

Протягом 20062007 захищав кольори клубу «Пандурій». Цей період видався одним з найуспішніших в кар'єрі Гушо — він мав постійне місце в основному складі румунської команди та здобув довіру тренера національної збірної, у складі якої провів більшість матчів у відборі до Чемпіонату Європи 2008 року. Ходили чутки про повернення Аднана до Росії, де його хотіли бачити у себе представники «Спартака» з Нальчика[3], однак цей трансфер так і не відбувся.

Транзитом через «Олімпіакос» з Нікосії Гушо повернувся на Батьківщину, де підписав контракт з рідним «Желєзнічаром». Втім, основним голкіпером клубу на той час був Ібрагім Шехич, тож послуги голкіпера-ветерана знадобилися лише після того, як Шехич залишив команду. Незважаючи на тривалу перерву у виступах, Гушо досить органічно вписався в команду і видав одну з найдовших «сухих» серій в історії європейського футболу, що становила 1271 хвилину[4]. По закінченні сезону 2011/12 років Аднан Гушо прийняв рішення завершити кар'єру гравця.

Після закінчення активних виступів працював тренером воротарів у «Желєзнічарі»[1]. У вересні 2013 року був призначений на аналогічну посаду у збірноій Боснії і Герцеговини[5].

Досягнення

У складі «Желєзнічара»
У складі ФК «Сараєво»
У складі «Динамо» (Бухарест)

Примітки

  1. Adnan Guso nu a uitat perioada petrecută la Universitatea Craiova (рум.). «Digi24». Процитовано 3 жовтня 2017.
  2. Дублеры Левицкого: кто они? (рос.). «Спорт-Экспресс». Процитовано 3 жовтня 2017.
  3. Аднан Гушо может вернуться в Россию (рос.). «Чемпионат». Процитовано 3 жовтня 2017.
  4. Дзофф или Буффон: кто лучший в Италии? (рос.). «Sport.ua». Процитовано 3 жовтня 2017.
  5. Аднан Гушо именован за тренера голмана “А” репрезентације (серб.). «BHRT». Процитовано 3 жовтня 2017.[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.