Адільс

Адільс був сином Оттара Вендельского Ворона. В одному з набігів на Країну Саксів він захопив рабиню на ім'я Ірса й одружився з нею. Пізніше її захопив у набізі Гельґі, конунґ Глейдра, й забрав із собою. Ірса народила Гельґі сина, Грольва Жердинку. Коли Грольвові було три роки, Ірса дізналась, що вона насправді доЧка Гельґі; після цього вона повернулась до Швеції до Адільса. Адільс розбив конунґа Уппланду Алі на льоді озера Венерн. Саґа згадує також про похід Грольва Жердинки на Уппсалу, під час якого Грольв «сіяв золото на Поля Фюрі»[1].

Адільс загинув через те, що кінь скинув його головою на камінь. Його наступником став син Ейстейн.

Згідно зі «Сагою про Скельдунґів», в Ірси була від Адільса дочка Скульда. Данський король Гельґо захопив Ірсу й зробив своєю наложницею, адже не знав, що це його дочка, народжена зґвалтованою ним в одному з набігів королевою саксів Олавою. Дізнавшися правду, Ірса повернулась до Адільса. Пізніше, коли Грольф Жердинка вже керував Данією, Адільс вирішив видати свою дочку заміж за Гьйорварда, конунґа острова Еланд. Грольв, обурений тим, що з ним не порадились щодо шлюбу його сестри, напав на Еланд й зробив Гйерварда своїм васалом.

Тім не менш, Грольв вислав на допомогу Альвісові своїх берсерків, коли на Уппсалу напав конунґ Уппланду Алі. Завдяки цій допомозі Адільс здобув перемогу, але розраховуватися за неї не став. Грольв приїхав до Уппсали сам, тут він зміг уникнути підступів Адільса й втік разом з усім золотом. Конунґ свеїв надіслав за ним погоню, але Грольв кидав за собою золото на Полях Фюрі, тож свеї зупинялися, аби його підійняти, й не змогли наздогнати втікача.

Згідно з Молодшою Еддою Адільс мав видати дванадцятьом берсеркам, висланим до нього Грольвом Жердинкою, по три фунти золота кожному й три скарби на їх вибір. Берсерки обрали шолом «Бойовий Вепр», броню «Спадок Фінна» та золотий перстень «Свейська Свиня». Але Адільс нічого їм не дав. Коли Грольв сам приїхав за оплатою, Адільс намагався спалити його в будинкові, але Грольв зміг порятуватися. Після цього Ірса дала Грольвові ріг, сповнений золота, й «Свейську Свиню» та допомогла йому втекти. Все це золото той розсипав на Полях Фюрі, аби затримати погоню. Адільс особисто гнався за Грольвом.

Коли Грольв Жердинка побачив, що наближається до нього конунґ Адільс, узяв він перстень, який звався Свейська Свиня, й кинув йому, й просив його прийняти як подарунок той перстень. Конунґ Адільс під'їхав до персня й підхопив його вістрям списа, так що перстень покотився руків'ям. Тоді Грольв Жердинка озирнувся й побачив, що той схилився. І сказав: «Змусив я свинею зігнутися наймогутнішого зі свеїв!» На цьому вони й розійшлися.

— Молодша Едда. Мова поезії, 54.[2]

«Сага про Інґлінґів» повідомляє, що Адільса було поховано в кургані в Уппсалі. В цьому регіоні дійсно існує три давні кургани, поховання в яких датуються кінцем V століття, початком та кінцем VI століття. Припускають, що третій з курганів — курган Адільса (два інші — кургани його діда Эґіля та прадіда Ауна Старого[3]. Таким чином, Адільс міг жити в другій половині VI століття.

• Anderson, Poul (1973). Hrolf Kraki's Saga. New York: Ballantine Books. ISBN 0-345-23562-2. New York: Del Rey Books. ISBN 0-345-25846-0. Reprinted 1988 by Baen Books, ISBN 0-671-65426-8.
• Krag, C. Ynglingatal og Ynglingesaga: en studie i historiske kilder (Oslo 1991).
• Sundquist, O. "Freyr"s offspring. Rulers and religion in ancient Svea society". (2004)